ответ: Від початку заснування Нової Січі російський царський уряд поступово обмежував її права. У складі монархічної держави з абсолютною владою царя, якою була Російська імперія, козацька республіка не могла проіснувати довго.
- У 1753 р. царизм спробував заборонити запорожцям обирати кошового. Однак примусити січовиків відмовитися від цієї давньої традиції він не зміг.
- У 40-60-ті рр. XVIII ст. російський уряд розпочав заселення північних і північно-східних околиць Запорожжя військовими поселенцями. Це спричинило ізоляцію "вольностей" під Правобережжя та Гетьманщини й перешкоджало втечам сюди селян.
- У 1752 р. у північно-східній частині Запорожжя було створено Нову Сербію, а наступного року на північно-східному кордоні володінь Січі засновано Слов'яносербію. Заселялися ці землі втікачами від османського ярма - сербами, угорцями, молдаванами, греками болгарами.
- У 60-ті рр. XVIII ст. смугу запорозьких земель вилучили для Новоросійської губернії, а ще через десять років - для будівництва Дніпровської лінії укріплень. На заперечення запорожців уряд імперії не зважав.
Он был категорически против насилия, в редких случаях употреблял агрессию и то, только для того, что-бы сохранить мир своего народа.
С другой стороны он был коварен, злоупотреблял казной, не достаточно почитал богов, а в те времена вера у людей была заоблачной.
Также он очень любил своего отца (Юлия Цезаря) , ради него он становился на тропу войны.