Гуманізм (лат. humanitas — «людяність», humanus — «людяний», homo — «людина») — це філософська та етична позиція, яка надає особливого значення цінності людей та сприянні крабам(як індивідуумам, так і групам), і в загальному віддає перевагу критичному мисленню та доказам (раціональним та емпіричним) над прийняттям догмату або забобонів.
Поняття гуманізму, як суспільного явища, вперше з'явилось в епоху Відродження. На той час людство накопичило досить вагомі надбання в культурі, мистецтві, природничих та суспільних науках. Це була епоха заперечення норм життя середньовіччя з його жорстокістю людей один до одного, до природи, міждержавними війнами, переходу до нових стосунків. Таким чином в історії людства з'явилась нова ідеологія, яка почала відстоювати найкращі сторони в стосунках між людьми, яка заперечувала нерівність людей в фінансовому, майновому та інших відносинах. Ідея гуманізму полягає в закріпленні норм людяності в суспільстві, в звільненні людини від рабського, феодального мислення. Надалі поняття гуманізму розповсюдилось і на міжнаціональні, міжрасові та міждержавні відносини людей. Ідея гуманізму на той час не була новою. Багато тез, які відстоює гуманізм втілювались в релігійних вченнях різних народів світу. Про це, наприклад, свідчать славнозвісні заповіді Біблії (не вбий, не вкради і т.д.). Найпершим його носієм в ті часи був поет тієї епохи Петрарка.
"Русская правда" - первый свод древнерусских законов, куда вошли нормы Закона Русского, Правда Ярослава Мудрого, Правда Ярославичей, Устав Владимира Мономаха и др. Защищала жизнь и имущество княжеских дружинников и слуг, свободных сельских общинников и горожан, т. е. свободных граждан; устанавливала положение феодально-зависимых людей, обязательственное и наследственное право, ограничивала кровную месть кругом ближайших родственников, разбирала споры м. свободными людьми уравнивала в правах новгородских и киевских "мужей" и другое. Согласно "Русской правде", закупы и рядовичи находились в экономической зависимости и не могли уйти от владельца по своей воле. Их жизнь оценивалась в 5 гривен (так же как и лично зависимого холопа) . Князь становится не только олицетворением силы, нор и справедливости. В то же время, князь не является источником права, он лишь его носитель, выразитель тех правовых норм, которые были созданы традиционным укладом в славянской и варяжской среде. Имеется три редакции: Краткая, Пространная, Сокращенная.
Четвёртый крестовый поход — крестовый поход в 1202—1204 годах. После смерти Тибо Шампанского, поход возглавил маркграф Бонифаций Монферрат. результат-Четвёртый крестовый поход, превратившийся из «пути ко Гробу Господню» в венецианское коммерческое предприятие, приведшее к разграблению Константинополя латинянами, обозначил глубокий кризис крестоносного движения. Итогом этого похода стал окончательный раскол западного и византийского христианства.
Собственно Византия после этого похода перестаёт существовать как государство на более чем 50 лет; на месте бывшей империи создаются государства: Латинская империя, Никейская империя, Эпирский деспотат и Трапезундская империя. Часть бывших имперских земель в Малой Азии были захвачены сельджуками, на Балканах — Сербией, Болгарией и Венецией.
Гуманізм (лат. humanitas — «людяність», humanus — «людяний», homo — «людина») — це філософська та етична позиція, яка надає особливого значення цінності людей та сприянні крабам(як індивідуумам, так і групам), і в загальному віддає перевагу критичному мисленню та доказам (раціональним та емпіричним) над прийняттям догмату або забобонів.
Поняття гуманізму, як суспільного явища, вперше з'явилось в епоху Відродження. На той час людство накопичило досить вагомі надбання в культурі, мистецтві, природничих та суспільних науках. Це була епоха заперечення норм життя середньовіччя з його жорстокістю людей один до одного, до природи, міждержавними війнами, переходу до нових стосунків. Таким чином в історії людства з'явилась нова ідеологія, яка почала відстоювати найкращі сторони в стосунках між людьми, яка заперечувала нерівність людей в фінансовому, майновому та інших відносинах. Ідея гуманізму полягає в закріпленні норм людяності в суспільстві, в звільненні людини від рабського, феодального мислення. Надалі поняття гуманізму розповсюдилось і на міжнаціональні, міжрасові та міждержавні відносини людей. Ідея гуманізму на той час не була новою. Багато тез, які відстоює гуманізм втілювались в релігійних вченнях різних народів світу. Про це, наприклад, свідчать славнозвісні заповіді Біблії (не вбий, не вкради і т.д.). Найпершим його носієм в ті часи був поет тієї епохи Петрарка.
Объяснение:
це люди які пітримують позицію Гуманізму.