Відповідь:
дійський похід — секретний проект спільної операції по захопленню Британської Індії, який в 1801 році готували Павло I і Наполеон Бонапарт. Сам проект був оприлюднений в 1840 році, деякий час вважався містифікацією, так як у листуванні імператорів та інших документах павлівського правління, у тому числі дипломатичних, немає ніяких слідів обговорення подібної ідеї
План дій
В 1840 р. в Парижі була опублікована «Пам'ятна записка Лейбніца Людовику XIV про завоювання Індії з передмовою і зауваженнями Гоффмана, з додатком проекту сухопутної експедиції в Індію за домовленістю між першим консулом та імператором Павлом I на початку цього століття». Російський переклад цього документа з'явився у 1847 році.
Секретний план експедиції передбачав спільні операції двох піхотних корпусів — одного французького (з артилерійською підтримкою) і одного російського. Кожен піхотний корпус складався з 35 000 чоловік, загальна кількість людей повинно було досягти 70 000, не рахуючи артилерії і козацької кінноти. Павло наполягав, щоб командування французьким корпусом було доручено генералу Массена. Індійський похід повинен був нагадувати Єгипетський похід Бонапарта: разом з солдатами відправлялися інженери, художники, науковці.
За планом французьке військо повинно було перейти Дунай і Чорне море, пройти через Південну Росію, зупиняючись у Таганрозі, Царицині і Астрахані. Об'єднатися з російським військом французи повинні були в гирлі Волги. Після цього обидва корпуси перетинали Каспійське море і висаджувалися в перському порту Астрабад. Вся переправа з Франції в Астрабад за підрахунками займала вісімдесят днів. Наступні п'ятдесят днів займав похід через Кандагар і Герат, і до вересня того ж року планувалося досягти Індії.
Стверджувалося, що план спільного наступу на Індію розробив Наполеон і прислав до двору Павла разом зі своєю довіреною особою Дюроком. Між тим Дюрок відвідав Петербург вже після загибелі Павла. Подібні нестиковки дозволили історику Д. А. Милютину розцінити проект як містифікацію. На ту ж думку наводить і відсутність у російських архівах яких би то не було підтверджень ведення переговорів з французами про спільні дії в Індії. Судячи з того, що на таке грандіозне підприємство відводилося всього 120-130 днів, проект являє собою «сиру» заготовку, яка перебувала в стадії обговорення[
В XIX — начале XX в. существенных успехов достигла русская наука: в математике, физике, химии, медицине, агрономии, биологии, астрономии, географии, в области гуманитарных исследований. Об этом свидетельствует даже простое перечисление имен гениальных и выдающихся ученых, внесших значительный вклад в отечественную и мировую науку: С. М. Соловьев, Т. Н. Грановский, И. И. Срезневский, Ф. И. Буслаев, Н. И. Пирогов, И. И. Мечников, И. М. Сеченов, И. П. Павлов, П. Л. Чебышев, М. В. Остроградский, Н. И. Лобачевский, Н. Н. Зинин, А. М. Бутлеров, Д. И. Менделеев, Э. Х. Ленц, Б. С. Якоби, В. В. Петров, К. М. Бэр, В. В. Докучаев, К. А. Тимирязев, В. И. Вернадский и др.
В истории русской культуры конец XIX — начало XX в. получил название «серебряного века» русской культуры, который начинается «Миром искусства» и заканчивается акмеизмом. «Мир искусства» — это организация, возникшая в 1898 г. и объединившая мастеров самой высокой художественной культуры, художественную элиту России тех времен. В этом объединении участвовали почти все известные художники — А. Бенуа, К. Сомов, Л. Бакст, Е. Лансере, А. Головин, М. Добужинский, М. Врубель, В. Серов, К. Коровин, И. Левитан, М. Нестеров, Н. Рерих, Б. Кустодиев, К. Петров-Водкин, Ф. Малявин, М. Ларионов, Н. Гончарова и др. Огромное значение для формирования «Мира искусств» имела личность С. Дягилева, мецената и организатора выставок, а впоследствии — импресарио гастролей русского балета и оперы за границей, так называемых «Русских сезонов».