Объяснение:
Вивчення історії соціальної системи України сприяє більш грунтовному оволодінню загальноісторичним здобутком нашого народу, дає можливість студентам грунтовніше аналізувати різноманітні процеси минулого, розуміти закономірний поступ предків в майбутнє. Вивчаючи проблеми ІІІ модулю, ми повинні простежити розвиток соціальної системи на різних етапах вітчизняної історії. Це, зокрема, дасть нам можливість зрозуміти також вагомість внеску нашого народу в євроатлантичну цивілізацію.
Відомо, що поділ праці, поява приватної власності, подальше зростання національно-етнічних, поселенських відмінностей призвели до процесів соціальної диференціації суспільства. Під її впливом інститут влади реорганізується в систему політичного планування, провідною силою якої є держава. Ці процеси і обумовили появу в ІХст. на етнічних українських землях такої держави, як Київська Русь.
Аналіз її соціальної структури, яка була досить різноманітною, показує певну відмінність від структури суспільства західноєвропейських держав. Своєрідність соціального організму Давньоруської держави полягала в тому, що в ній формувалися основні класи феодального суспільства – феодали та залежні селяни – поруч із існуванням багатьох перехідних категорій населення.
Історики логічно відносять Київську Русь до ранньофеодальних держав. В ній до класу феодалів належав великий князь київський, удільні князі, духовенство, бояри. До залежних від феодалів людей відносились “люди”, смерди, закупи, рядовичи, челядь, наймити, холопи, ізгої.
Великий князь київський був главою держави, розпоряджався общинними землями, формував військо – дружину, був воєначальником, адміністратором, суддею, мав вплив на церковні справи. Влада князя була спадковою й необмеженою. Удільні князі мали свої дружини, але були підручними, бо київський князь мобілізував залоги, полки від підвладних племен. Князь збирав зі своєю дружиною данину, прибутки йому надходили і від суду.
Чисельну категорію класу феодалів становили бояри – знатні, багаті люди, що належали до верхівки суспільства. Цей стан склався із місцевої родоплемінної знаті, дружинників князя, що осідали на землях, дарованих князем за вірну службу. Вже в ІХст. має місце соціальна диференціація серед бояр – вони поділяються на “великих”, “менших” і “земських”. “Великі” бояри ставали воєводами, канцлерами, тисяцькими; “менші” або “дрібні” бояри з’являлися як землевласники внаслідок того, що великий боярин наділяв їх селом. Вони знаходилися на нижчому шаблі князівської адміністрації – десяцькі, дворецькі та ін. Найбільш привілейованою, впливовою верствою були земські бояри. Це члени боярської ради (думи) – радники князя, “княжі мужі” – верхівка князівської військової дружини. Слід зазначити, що бояри на Русі не були закритою соціальною верствою, як шляхта на Заході. Боярином могла стати особа не боярського походження, яка здобула значні заслуги перед князем (а по суті перед державою).
Как только Никта сменяла Гемера, то есть ночь сменяла день, из-за горизонта выходила колесница Селены с медленными быками. Селена была одета в длинное одеяние, а на лбу у нее был лунный серп.
Ее глаза рождали лучи, которые не падали на земли, а сплетались в узоры. Когда появлялась Селена, море начинало шуметь. Когда Селена появлялась все испытывали тоску и грусть, кто-то вдохновлялся.
Такое чувство тоски связывают с историей о юноше Эндимионе. Это был прекрасный юноша, который жил в Элиде. Он был очень-очень прекрасен, и Зевс позвал его на Олимп за его красоту. Весь Олимп потерял покой из-за невероятной красоты юноши, включая Геру. Зевс приревновал свою жену и обрек Эндимиона на вечный сон в пещере. Так, по обыкновению, Селена вышла на закате, и ее лучи случайно проникли в пещеру. Она увидела Эндимиона, влюбилась и каждый день возвращалась к нему, выходя из-за туч. Она целовала его, говорила ему лучшие слова, будто она поэт, но он так и не мог открыть глаза, хотя он слышал ее. Эндимион не мог открыть глаза, так как был зачарован. Потому Селена грустила. Ее грусть передалась другим. И все живое в это время испытывает беспокойство и тоскует. Тоска продолжается до самого того момента, как к ним выходит Гелиос (солнце).