Театр займав особливе місце в житті давніх греків. Він був трибуною для широкого розповсюдження нових думок, висвітлення найбільш болючих проблем своєї сучасності. Великим було його суспільне і виховне значення. Хоча, зазвичай, сюжети грецьких трагедій походили із міфів, вустами міфологічних персонажів драматурги завжди говорили про свою сучасність, про моральні поразки і перемоги героїв своєї дійсності.
Організацію театральних видовищ брала на себе держава, і з середини V ст. до н. є. з міської казни виділялися спеціальні театральні субсидії (теориком) для малозабезпечених громадян. Відвідувати театр мали право усі вільні афіняни, а також приїжджі. Жінок і підлітків не допускали на комедіі. Важливо підкреслити, що з часів тирана Пісістрата, який започаткував свято Великих Діонісій, театр став державним закладом.
Показово, що «…театр сприймався як один з активних факторів виховання (пандейі), який залучав усіх громадяь полісу до співпереживання єдиному героїчному минулому і сучасним етичним проблемам».
Арістотель вважав, що мистецтво відбиває реальне буття, дає людям насолоду, вчить думати і багато вабить у справі виховання. Трагедія, на його думку, має перевагу над усіма іншими жанрами, бо найсильніше впливає на глядачів.
Вищесказане красномовно свідчить про величезне пізнавальне, моральноетичне, громадянськопатріотичне та естетичне значення театру і, зокрема, трагедії в духовному житті греків.
В2. Самний
В3. Б, А, В
В4. А - 1
Б - 3
В - 2
С1. 2084 года назад
С2.Тиберием Гракхом, в 134 году до н.э. выбранным в народные трибуны, было предложено принять закон о земельных реформах.
Большая часть плодовитой земли принадлежала римской знати на протяжении долгого времени и передавалась из поколения в поколение. Тиберий предложил вернуть ее государству и в дальнейшем разделить ее между обедневшими крестьянами.
Такая земельная реформа была одобрена народным собранием, но у богатой римской знати она вызвала протест и негодование.
Процесс осуществления реформы продвигался очень медленно, для этого была создана специальная комиссия, в которую входил брат Тиберия - Гай Гракх.
На следующий год кандидатура Тиберия снова была выдвинута на трибунских выборах. Это послужило причиной настоящего столкновения между его последователями и противниками.
Последние обвиняли Тиберия в том, что он хотел царской власти, так как защищаясь, он поднял руку над головой. Известие об этом мгновенно дошло до отцов-сенаторов, которые сразу же приняли участие в противостоянии.
В ходе жестокой драки Тиберий был убит ударом камня в голову, а его последователей арестовали и собирались судить. По причине этого земельная реформа Тиберия Гракха так и не была осуществлена