1.задание.После смерти Ленина лидеры большевиков, претендовавшие на роль преемников Ленина, вновь возвратились к проблеме дальнейшего строительства социализма в СССР, судьбе НЭПа и индустриализации страны.
1)Н.И.Бухарин высказывался за проведение И. с учетом возможностей крестьянства при сохранении пропорций между 9промышленностью и сельским хозяйством
- И.В. Сталин, отказавшись от прежней позиции, настаивал на форсировании индустриализации любой ценой, ее финансирования за счет перекачки из деревни в город.
2)
1.Программа индустриализации вывела развитие основных отраслей переработки на новый уровень
2.За годы индустриализации объем производства в обрабатывающей промышленности вырос в 3,5 раза
3.Основным приоритетом ставится развитие индустриального предпринимательства, нацеленного на расширение высокотехнологичной продукции
3)
1.Разорение сельского хозяйства.Коллективизация.Голод
2.добывание сырьевой и добывающей промышленности
3.миграционный дисбаланс .Нехватка жилья
2. задание.
Главные причины демографического взрыва
Снижение рождаемости в развитых и развивающихся странах
Влияние на демографию различных заболеваний
Влияние состояния окружающей среды на смертность населения
Другие причины снижения и повышения рождаемости в глобальном мире.
3 задание.
политика-1,3,6,7
экономика - 2,8
соц. -4,9,5
вывод -Проведенная в сжатые сроки коллективизация имела существенные последствия для дальнейшего развития страны советского общества
4 задание .
По мнению ученых-тюркологов, то что сделал Ахмет Байтурсынов, было сродни научному открытию. Отцы и деды сегодняшних наших современников гордились тем, что учились грамоте по азбуке А. Байтурсынова. Это было действительно всенародным признанием доброго дела, ученого и учителя.
Ахмет Байтурсынов создал много учебников. Его учебники были понятны и близки народным массам. Они были просты по содержанию и в то же время во всей полноте раскрывали богатства и красоту, сочность и выразительность родного языка.
Відповідь:
Протягом VІ-ІІІ тисячоліть до н.е. відбувся поворот від збиральництва і примітивного полювання, до відтворюючих видів діяльності, тобто обробітку землі та розведення свійських тварин. Цей процес дістав назву – неолітична революція.
Завдяки «революції» люди не тiльки досягли помiтного зростання продуктивних сил, а й створили сприятливiшi умови життя: їжа стала рiзноманiтнiшою, її добування — стабiльним, з’явилися харчовi запаси.
Рільниче хліборобство зародилося найімовірніше в Передній Азії приблизно у Х тисячолітті до н.е., звідки поширилося на Грецію, Південну та Центральну Європу, а на початку V тисячоліття з’явилось й на сучасних українських землях. Приблизно так само поширювались і стародавні хліборобські культури.
Перехiд вiд присвоюючих форм господарювання до вiдтворюючих тривав протягом багатьох столiть i мав свої особливостi в рiзних регiонах. Фахiвцi видiляють у межах України двi культурно-господарськi зони: пiвденно-захiдну (лiсостепове Правобережжя, Захiдна Волинь, Поднiстров’я, Закарпаття) та пiвнiчно-схiдну (лiсостепове Лiвобережжя, Полiсся). На Півночі та Північному Сході України в неоліті жили племена, які займались переважно мисливством та рибальством, а на Південному Заході віддавали перевагу землеробству та скотарству. Ці племена відрізнялися одне від одного за походженням, побутом, звичками та віруваннями.
Найбільшої ваги в неоліті набуло скотарство, бо зміна клімату спричинила виникнення великих степових просторів. Скотарі дедалі більше освоювали євразійські регіони, ширше застосовували колесо, приручених коней, що, звісно, означало революційні зміни у військовій справі.
Наприкінці неоліту з’явилися прикраси з міді, намиста з полірованих кісток, черепашок або коштовного каміння. На головні убори та пояси нашивали пластини з емалі вепрових ікл, розвивався орнамент.
Перехiд до землеробства i скотарства сприяв помiтним змiнам в органiзацiї суспiльного життя: зростанню ролi парної сiм’ї, розквiту племінної організації суспільства, зародженню інститутів родової влади (поява в похованнях доби неоліту владних символів — кам’яних булав). Цей перехід суттєво вплинув i на світобачення людини, її духовний світ.
У період неоліту відбувся справжній демографічний вибух: населення планети виросло приблизно з 5 до 80 млн. осіб. Середня тривалість життя становила для жінок – 32,5 року, для чоловіків – 35,6.
На території нинішньої України археологами виявлено десять неолітичних культур. Аналіз життєдіяльності носіїв цих культур свідчить про ускладнення їх світосприйняття, появу нових релігійних культів, зокрема культів пов’язаних із вшануванням пращурів.
Найвідомішими пам’ятками неолітичної культури є Кам’яна Могила поблизу Мелітополя.
Значний внесок у вивчення неоліту України зробили такі відомі українські археологи, як М. Я. Рудинський, М. О. Макаренко, Н. В. Добровольський, В. М. Даниленко, Д. Я. Телегін, В. І. Непріна. В наш час у цій галузі плідно працюють О. М. Титова, Н. С. Котова, М.Т. Товкайло, Г. В. Охріменко, Л. Л. Залізняк, О. О. Яневич, В. О. Манько, Д. Л. Гаскевич.
Пояснення: