На первоначальном этапе — в середине 17 в. — основными участниками движения были городские слои (сначала верхушка, а потом и бедный люд) , к концу 17 в. среди старообрядцев появляется все больше крестьян.
В приверженности древней русской традиции крестьяне видели кроме собственно религиозной верности еще и преданность традициям свободного крестьянства предшествующей эпохи, отвечая таким образом на усилившиеся крепостнические тенденции, проявившиеся в Уложении 1649 г.
В старообрядчестве выразился социальный протест против угнетения властей. Раскольники участвовали в движении Степана Разина, в восстании в Соловецком монастыре (1668 — 1676). К движению примыкала и та часть православного населения России, которая была против иноземных обычаев, очень активно распространявшихся в 17 в.
Раскольники, стремившиеся сохранить чистоту своего понимания православия, объединялись в общины, избегали контакта с представителями официальной церкви, создавали в отдельных местах свои поселения.
Объяснение:Якобинский
клуб определял развитие революции и влияет на восстания. После Революционного
правительства якобинцы становятся административным органом правительства. Жирондисты были политической партией Великой Французской революции.
Название – от департамента Жиронда. Были сторонниками свободы личности, теории
демократии Руссо, являлись республиканцами, революционерами. Жирондисты также
получили власть и часть из них формировали новое правительство. Роялисты были сторонниками монархии, и поддерживали монарха.
Теперь роялист – тот, кто поддерживает текущий режим. В ходе Великой
Французской революции они поддерживали династию Бурбонов.
Відповідь:
На відміну від Владислава І Локєтка, який був змушений в основному займатися вирішенням зовнішньополітичних питань, Казимир III, крім них, велику увагу приділяв внутрішній політиці. Правлячи твердою рукою, він високо підніс авторитет королівської влади, довів, що король спроможний вирішувати проблеми, які стоять перед державою. Головною опорою короля в управлінні державою були намісники-старости, наділені широкими повноваженнями і підконтрольні тільки йому. Жорстке адміністрування цих старост подекуди натрапляло на опір. Прикладом останнього може служити скликана 1352 р. конфедерація великопольського рицарства на чолі з познанським воєводою Мацьком Берковіцем. Король повівся з учасниками цієї акції розсудливо: розібравшись в причинах, він їх не покарав. Варто підкреслити, що Казимир III прислухався до думки
82
У пізньому середньовіччі
рицарства і верхівки міщан, а також своїх дорадників, зокрема тих, хто входив до ради, що діяла при ньому. До її складу король вводив тих чи інших осіб на власний розсуд, не завжди зважаючи на їхнє соціальне походження та суспільний статус.
Матеріальну базу правління Казимира III становили землеволодіння, розкидані по країні. До них король долучав землі, держателі яких не могли довести, що користувалися ними по праву. Ту частину королівського домену, що була розташована в районі Кракова і Сандомира, він виділив в окремий маєтковий комплекс на чолі з "великим управителем" (wielkorzqdca). Джерелами доходів держави були також її монополії, головним чином на видобування кам'яної солі в краківських і руських жупах й торгівлю нею, та мита. Від часу запровадження поземельного податку - порадльного, яким обкладалися рицарські і церковні маєтки, надходження від нього почали помітно наповнювати державну скарбницю.
Пояснення: