И важно отметить то, что работая на земле, они кормили не только свои семьи, но и обеспечивали продовольствием города и городское население.
Положение Рима до реформПосле Пунических и других войн положение крестьян, а значит и продовольственное положение страны значительно ухудшилось. Многие мужчины уходили на войну, а у женщин не хватало физических сил так основательно заниматься хозяйством.
Постепенно положение стало ухудшаться, из-за отсутствия большого количества урожая погибал скот. Общее положение крестьян было плачевным, многие семьи были полностью разоренны и постоянно голодали. Именно поэтому более просвященными и обеспеченными римлянами было принято решение улучшить положение крестьян.
Закон о земельных реформах: национализация земельТиберием Гракхом, в 134 году до н.э. выбранным в народные трибуны, было предложено принять закон о земельных реформах.
Большая часть плодовитой земли принадлежала римской знати на протяжении долгого времени и передавалась из поколения в поколение. Тиберий предложил вернуть ее государству и в дальнейшем разделить ее между обедневшими крестьянами.
Такая земельная реформа была одобрена народным собранием, но у богатой римской знати она вызвала протест и негодование.
Процесс осуществления реформы продвигался очень медленно, для этого была создана специальная комиссия, в которую входил брат Тиберия - Гай Гракх.
На следующий год кандидатура Тиберия снова была выдвинута на трибунских выборах. Это послужило причиной настоящего столкновения между его последователями и противниками.
Последние обвиняли Тиберия в том, что он хотел царской власти, так как защищаясь, он поднял руку над головой. Известие об этом мгновенно дошло до отцов-сенаторов, которые сразу же приняли участие в противостоянии.
В ходе жестокой драки Тиберий был убит ударом камня в голову, а его последователей арестовали и собирались судить. По причине этого земельная реформа Тиберия Гракха так и не была осуществлена.
Исправление ошибок - судебная и аграрная реформыПродолжением истории стало выдвижение кандидатуры брата Тиберия - Гая Гракха - на трибунских выборах через 10 лет. Он продолжил земельные преобразования, только теперь старался учитывать интересы других сословий.
Он провел судебную реформу для всадников, которые стали отныне руководить множеством судов и иметь значительную власть над наместниками провинций.
И согласно одному из законов Гая, хлеб для римских бедняков должен был продаваться по самым низкими ценам. По указу Гая, за пределами Италии создавались римские колонии, в результате которых крестьяне улучшали свое положение, покидая родину и получая на чужбине землю.
Но сенат не устраивала чрезмерная активность народного трибуна, и в частности - деятельность Гракха. В третий раз Гай так и не был избран. Это послужило тому, что сторонники реформ Гая стали организовывать отряды, вооруженые против его врагов.
Это вылилось в открытое противостояние между сенаторами и последователями Гракха. В результе битвы три тысячи сторонников Гая были убиты, в том числе и сам Гракх. К сожалению, обнищение крестьян продолжалось, а многочисленные земельные реформы братьев Гракх потерпели поражение.
Поразка у Столітній війні викликала політичну кризу династії Ланкастерів. Опозицію проти них очолив герцог йоркський Річард. Він вирішив скористатися з того, що Генріх VI був несповна розуму, а владу в країні тримала його дружина Маргарита. У 1455 р. Річарда оголосили регентом королівства. Такий поворот подій не влаштовував родину Ланкастерів, яка не бажала поступатися Йоркам. Зрештою, палацові інтриги переросли у відкриті збройні сутички між прихильниками двох родин і у громадянську війну, що дістала назву Червоної (елемент герба Ланкастерів) та Білої (елемент герба родини Тюдорів, що започаткувала після війни нову династію) троянд. На початку війни успіх був на боці Ланкастерів. Проте вже наступного року син Річарда за підтримки могутнього графа Уоріка став королем Едуардом IV. Королева Маргарита з сином утекла до Франції.
Едуард, ставши королем, відібрав усі землі в Ланкастерів та їхніх прихильників. Роздаючи ці володіння, він створив покірну собі нову знать.. Політика Едуарда IV викликала невдоволення навіть у його прихильників. Граф Уорік, посварившись із ним, утік до Франції, де уклав союз із Маргаритою.
У 1471 р. військо Ланкастерів на чолі з Уоріком висадилося в Англії та захопило Лондон. Генріха VI знову проголосили королем, але Едуард зумів повернути собі владу. Уорік, якого назвали "творцем королів”, Генріх VI та його син загинули, а Маргариту взяли в полон. Після смерті Едуарда IV королем мав стати його син Едуард V, але брат покійного короля герцог Річард Глостер наказав ув’язнити молодого короля та його брата у Тауер і сам проголосив себе королем Річардом III (1483 – 1485 рр.).
Його противники об’єдналися навколо одного з останніх Ланкастерів, який жив у вигнанні, Генріха Тюдора. Останній зібрав військо і висадився в Англії. Біля містечка Босуарт зійшлися дві армії. Річард III був зраджений, його армія розбіглася. Сам він загинув на полі бою. Корона з його голови відразу була покладена Генріху Тюдору, який став правити під ім’ям Генріх VII (1485 – 1503 рр.). Щоб остаточно примирити ворожі сторони, Генріх VII одружився з єдиною представницею Йорків, а в своєму гербі поєднав червону та білу троянди. Війна, що тривала 30 років, скінчилась.
Много хочешь
Но я все-таки напишу
Объяснение:
Іван Скоропадський - чимось особливим він не прославився,тому ,що у нього не було можливостей.Підписав Решетилівський статті -по факту,повністю створені російським урядом,тому він був вимушений підписати
Павло Полуботок - до нього в мене ставлення вже краще ніж до попередника, бо він активно підтримував ліквідацію Малоросійської колегії, яка була створена при правлінні Скоропадського, а також мав на меті вмовити російського царя повернути право самостійно обирати гетьмана і повернути втрачені привілеї і права коз. держави
Данило Апостол - щодо нього я можу сказати що він краще за свого попередника,бо не дивлячись на те,що підпорядковувався російським царем згідно з "Рішительними пунктами 1727 " він домігся заснувати нову Підпільненську Січ
Петро Калнишевський -для мене він не відзначився нічим, окрім того, що був останнім отаманом Підпільненської Січі, і прожив 113 років у монастирі, куди був ув'язнений (кажуть, що він міг бачити сонячне світло тільки 2 рази на рік )
Максим Залізняк -був гетьманом повстання Коліївщини, нічого особливого не зробив
Олекса Довбуш -його діяльність як керівника опришківського руху мені сподобалася, особливо він прославився своїми Карпатськими рухами
Іван Гонта -на відміну від Залізняка ,під час повстання Коліївщини був жорстоко страчений поляками
Григорій Сковорода -мені подобаєподобаєтьються його твори та філософські учіння
Короче как-то так