ответ:
в xviii веке европейская мода в значительной мере подвергалась общим тенденциям, зарождавшимся в странах западной европы, прежде всего во франции, потому уместно говорить об общеевропейской моде этого столетия. восемнадцатый век в европе часто называют «галантным веком» — этот термин относится к дворянской, преимущественно придворной культуре, определяющей правила поведения в обществе, манеру одеваться и даже образ мыслей. чаще всего под модой xviii века понимают именно дворянскую моду галантного века, конец которой положила великая французская революция. с 1790-х годов можно говорить о складывании раннего ампирного стиля и ампирной моды.
культура и быт народа в xvii веке испытали качественную трансформацию, выразившуюся в трех основных тенденциях: «обмирщение» , проникновение западного влияния, мировоззренческий раскол. первые две тенденции были в заметной степени связаны между собой, третья — была скорее их следствием. при этом и «обмирщение» , и «европеизация» сопровождались движением общественного сознания к расколу. шла ломка общественного сознания, привычного быта и обихода, страна подталкивалась к смене типа цивилизации. волнения были отражением душевного дискомфорта целых слоев населения.
в xvii веке россия установила постоянное общение с западной европой, завязала с ней весьма тесные торговые и дипломатические отношения, использовала европейские достижения в науке, технике, культуре. до определенной поры это было именно общением, о какой-то подражательности не было и речи. россия развивалась вполне самостоятельно, усвоение западноевропейского опыта шло естественным путем, без крайностей, в рамках спокойного внимания к чужим достижениям.
интенсивный рост культуры в xviii веке в огромной мере был обусловлен крупными преобразованиями во всех областях жизни общества, осуществленными в эпоху петра i.
в xviii в. в россии сложилась система светского образования. начало было положено созданием школы и навигацких наук в москве (1701). за ней последовали медицинские, горные, кораблестроительные, инженерные школы, а также цифирные школы для начального обучения. по замыслу петра i, при академии наук должны были работать гимназия и университет. однако первым в россии стал основанный в 1755 г. по инициативе м. в. ломоносова московский университет.
объяснение:
надеюсь я то написала)
ответ:
великий гетьман литовський — керівник збройних сил великого князівства литовського. після створення речі посполитої — один з двох вищих військових керівників разом з великим гетьманом коронним. заступник великого гетьмана носив титул польний гетьман литовський.
список гетьманів
костянтин іванович острозький — 1497–1500
семен юрійович гольшанський — 1500–1501
станіслав кезгайло — 1501–1502
станіслав петрович кішка — 1503/1504-1507
костянтин іванович острозький (знов) — 1507–1530
юрій радзивілл (геркулес) — 1531–1541
микола радзивілл (рудий) — 1553–1566
григорій олександрович ходкевич — 1566–1572
микола радзивілл (рудий) (знов) — 1576–1584
христофор радзивілл (перун) — 1589–1603
ян кароль ходкевич — 1605–1621
лев іванович сапега — 1625–1633
кшиштоф радзивілл — 1635–1641
януш кишка — 1646–1654
януш радзивілл — 1654–1655
павло ян сапега — 1656–1665
михайло казимир пац — 1667–1682
казимир ян сапега — 1682–1703
михайло сервацій вишневецький — 1703–1707
казимир ян сапега (знов) — 1707–1708
ян казимир сапега — 1708–1709
григорій антоній огінський — 1709
людвик констанцій поцей — 1709–1730
михайло сервацій вишневецький (знов) — 1735–1744
михайло казимир радзивілл — 1744–1762
михайло юзеф масальський — 1762–1768
михайло казимир огінський — 1768–1793
симон мартин косаківський — 1793–1794
объяснение:
? )
Головну перевагу парламентської системи зазвичай бачать в максимально тісному зв'язку з принципом народного представництва. В певній мірі і проходження партійних установок і програм, зв'язаність ними політичного курсу може виступати як перевага парламентської системи, оскільки дає чітку ідеологічну основу незалежно від смаків і пристрастей партійних лідерів.
Недоліки парламентської системи, так само як і президентської, є продовженням її переваг.
Нестійкість коаліцій у парламентських системах веде до зміни уряду, до нестійкості всієї політичної системи в цілому (характерний приклад цього дає Італія з її частими парламентськими кризами). В результаті необхідності витримування певної ідеологічної лінії в уряду може гатися нестача прагматизму.
Під час криз і ускладнень, коли потрібно діяти швидко, приймаючи персонально всю відповідальність, у парламентських системах відчувається брак повноважень в уряду і глави держави. В той же час у парламентських системах є на перший погляд парадоксальна тенденція приниження ролі парламенту в умовах, коли члени уряду одночасно є депутатами і виступають як політична еліта на противагу меншості. У цьому випадку уряд узурпує законодавчу владу, надаючи парламенту можливість тільки «штампувати» закони, чого не може в принципі бути в президентських системах.
Головні переваги президентської республіки полягають у тому, що це — відносно проста система командного типу з вираженою персональною відповідальністю, а отже, володіє значними перевагами з точки зору ефективності державного управління.
Недоліки президентської системи є продовженням її переваг: для неї характерна висока концентрація влади, що в країнах з нестійкими традиціями демократії загрожує збереженням і навіть посиленням авторитарних рис у політичному режимі (особливо цьому сприяє з'єднання поста глави держави і глави виконавчої влади). Крім того, застосування президентської системи в країнах зі складними міжнаціональними, міжконфесійними та внутрішньо-конфесійних відносинами президентська модель не дає адекватного вирішення проблем організації державної влади. Недоліком президентської системи є і відсутність належного зв'язку між партійним складом парламенту і партійною приналежністю президента. Це веде до розбалансування політичної системи і різноспрямованості політичних процесів в єдиній державній машині, ламаються політичні цикли.
На мою думку в нашій країні наразі діє президентська демократія, та вона і є найбільш ефективною в сучасній Україні. Адже народу потрібно приймати участь у виборі президента їхньої країни.