Объяснение:
Перша Малоросійська колегія (1722—1727 рр)
Була створена як вищий орган управління України. Гетьман мав тільки дорадчий голос . Але як такове гетьманство не було заборонено . Малоросійською колегією управляли тільки росіяни. Предсттавників України Гетьманщини не було . Основні напрямки діяльності - знищення гетьманства на Лівобережній Україні.
Головною функцією Першої Малоросійської колегії був повний контроль над діями генеральної старшини і гетьмана та забезпечення найбільш корисного для царьскої влади упорядкування і використання малоросійських земель.
«Правління гетьманського уряду» було засновано після заборони гетьманства . До складу так званого «Уряду» входили три російських урядовця і три представники козацької старшини. Цей уряд створював ілюзію участі в управлінні козацьких старшин . Насправді цього не було . Основним напрямком діяльності ПГУ було знецінення гетьманства в Україні Гетьманщині. Вкладення у голови простих людей, що всі негаразди які є ідуть від Гетьманщини, переконувати українців, що їм буде вигідніше ліквідувати Гетьманщину. В результаті створення ПГУ Російська імперія отримала орган, за до якого забезпечила можливість безпосередньо контролювати всі суспільно-політичні процеси в Україні-Гетьманщині й ефективно на них впливати.
Якщо порівнювати обидві політики то видно, що вони мають як спільні риси : обидві направлені на знищення України -Гетьманщини, на повне підпорядкування її російському правлінню. Так і відмінності : у ПГУ було більше повноважень в управлінні ніж у Малоросійської колегії. ПГУ змінила порядок призначення козацьких старшин , в той час як Малоросійська колегія дотримувалась законів козацтва. У Малоросійський колегії були тільки призначенці з Росії, у ПГУ і росіяни і козацькі старшини.
Але все це не змінює одного - обидна правління створювалися щоб обмежити автономію Лівобережної України і підпорядкувати її царському уряду .
В первый период преобразований был открыт ряд учебных заведений узкоспециализированного профиля (Навигацкая, Артиллерийская, Инженерная школы, Медицинское училище) . На втором этапе в действие были введены так называемые «цифирные школы» для подготовки местных чиновников и гарнизонные школы для обучения солдатских детей. «Обмирщение» школы, преобладание среди преподаваемых дисциплин точных наук является характерной чертой образования в петровское время.
Одновременно с реформой образования бурное развитие получило издательское дело. Был введен новый гражданский шрифт, стала выходить первая русская газета, появились учебники.
Пропаганду научных знаний осуществляла открытая в 1719 г. для всеобщего обозрения Кунсткамера – первый в России естественно-исторический музей.
В отличие от литературы XVII в. , проникнутой сильным влиянием церковной идеологии, литература петровского времени освобождалась от оков религиозного сознания. Чисто светский сюжет, близкий к запросам современности, пронизывает литературные произведения той эпохи.
Подводя итоги преобразовательной деятельности Петра I, следует подчеркнуть, что в это время фактически происходит революция сверху, которая определила ход русской истории примерно на полтора века вперед. Петровская эпоха – это время достижений в политической и экономической сферах, воинских побед, усиления национального самосознания, победы светского начала в культуре, время включения России в общеевропейскую семью народов. С другой стороны, петровские реформы – это развитие тоталитарного государства, время роста бюрократической системы всеобщего контроля.
Отметим, что ядро российской жизни, внутренняя суть российского общества осталась прежней – феодальной. Петр I брал у Запада и безжалостно внедрял в России лишь внешние проявления европейской цивилизации. Именно здесь заключается главный парадокс российского реформаторства. Стараясь одной рукой «подтянуть» Россию до западноевропейского уровня, он другой рукой закладывал основы еще большего отставания страны от Запада в будущем. Петр I ставил и решал задачи большого политического и общенационального характера, но на крепостнической основе и крепостническими методами. Оформление абсолютизма завершилось появлением нового титула у русского монарха: с 1721 г. он стал именоваться императором, а Россия превратилась в империю.