о деятельности антигитлеровской коалиции по плану:
Что объединило государства с различным общественным строем в коалицию?
Антигитлеровская коалиция появилась после того, как Германия напала на СССР, тогда Англия и США поддержали Советы своими заявлениями. Агрессия Германии объединила государства капиталистические и коммунистическое.
Какие цели ставили союзники в ходе войны и по ее завершении?
В ходе войны основной целью антигитлеровской коалиции была победа над фашизмом. После недопущение повторной агрессии, а после – они проводили парады победы. У каждого были также и свои интересы, и начался новый передел мира, где было два гегемона.
Какие противоречия возникли в ходе совместной борьбы с фашизмом?США и Англия поставляли военную технику (в частности, самолеты) в недостаточном количестве, в гораздо меньшем, чем это было согласованно. И СССР, и США, и Англия преследовали собственные интересы в ходе войны.
Какую конкретную оказали участники антифашистской коалиции друг другу?США сняли запрет на продажу оружия и военной техники и вместе с Англией поставляли подобную СССР, поскольку это было именно то, в чем нуждался СССР в то время. Количество отправляемой техники было согласовано заранее.
Середньовічне місто цікавило людей як сприятливе місце для занять промислами, пов'язаними з ринком. Формування середньовічного міста визначав суспільний прогрес, насамперед прогрес аграрного виробництва. Особливе значення мав розвиток товарного виробництва (заінтересованість феодала в додаткових джерелах доходу) й обміну (розширення торгівлі зі Сходом). Найперші феодальні міста сформувалися в Італії (XI ст.) — Венеція, Генуя, Піза, Флоренція, Неаполь, Амальфі — та на півдні Франції (X ст.) — Марсель, Арль, Монпельє, Тулуза та ін. їх виникненню в цих регіонах сприяли вплив античної міської традиції та розвиток торговельних зв'язків із розвинутішими на той час Візантією й країнами Сходу. У цей самий період почали з'являтися міста в Північній Франції, Нідерландах, Англії, по Рейну і Верхньому Дунаю в Німеччині. Тут більшість міст утворювались по-новому. Особливими були райони Зарейнської Німеччини, Скандинавських країн та інших територій, в яких розвиток феодальних відносин відбувався уповільнено, а міста формувались у ХП—XIII ст. із базарних містечок і колишніх племінних центрів. Отже, найурбанізованішими зонами Західної Європи стали місцевості, де гався стійкий прогрес сільського господарства або завершувались чи перетиналися великі торгові шляхи.
Найбільше нових міст утворилось на межі XIII—XIV ст. — понад 200. Серед них розрізняли малі (І—2 тис. осіб), але найчисленніші міста; середні (3—5 тис.) з розвинутими ремеслами й торгівлею, муніципальною системою; великі (9—-10 тис). Міст із населенням по 20—40 тис. осіб у всій Західній Європі налічували близько 100 (Любек, Кельн, Мец, Лондон, Рим та ін.). Тільки деякі мали населення майже 80 тис. У найбільшому місті — Венеції — нараховували 100 тис. жителів (після нього йшли Константинополь, Париж, Мілан, Кордова, Севілья, Флоренція). У містах мешкали ремісники, купці, люди вільних професій (художники, лікарі, аптекарі). Значна частина населення працювала в сільськогосподарському виробництві. Важливу роль у їх розвитку відігравали так звані міністеріали — службовці феодалів, як правило, вихідці з рабів або закріпачених селян, які швидко просувались у феодальній ієрархії.
Объяснение: