сша
прорыв в развитии в конце 19 века совершили сша
это можно подтвердить многими причинами.
-большой и растущий внутренний рынок,который создавал условия для постоянного увеличения производства промышленных и сельскохозяйственный товаров.
- главный фактор динамичного развития американской - отсутствие традиций всевластия чиновников и жестокой регламентации и общественной жизни.люди причастны ко всему,от строительства дорог ,до формирования структур местной власти.
германия
на кануне первой мировой войны германия вышла на второе в мире после сша по объёму промышленного производства.
в основе бурного развития германии лежало несколько причин:
- население германии росло быстрыми темпами.
- важную роль в развитии играло государство,средства уходили в основном на внутреннее развитие ,и на тяжелую промышленность (вооружение)
-патриотический подъём в связи с объединением страны ,трудолюбие и дисциплина так же играли важную роль в быстром развитии.
британия
ведущая финансовая и колониальная держава мира.
-британский фунт стерлингов был главной мировой валютой и страна обеспечивала около половины мировых капиталов.
-недостижимой для европейцев была морская мощь великобритании.по тоннажу британский торговый флот превосходил флоты всех других европейских государств.
франция
занимала четвёртое место по многим показателям,оставалась второй колониальной державой мира и вторым финансовым центром формирующим мировую .
отставала от темпов индустриализации.
-главная причина отставания франции -франция в начале 20 века была странной мелких собственников.преобладание аграрного населения и медленные темпы формирования широкого слоя покупателей массовых товаров-сказывались на развитии .
-банкиры предпочитали вкладывать деньги за рубежом к примеру в россии.такие вложения были более надёжными ,из чего следует ,что деньги уходили за рубеж ,и в производство практически ни чего не вкладывалось.
австро-венгрия
крупнейшая по населению и территории европы.
-многонациональное государство,но это ослабляло австро-венгерскую монархию.
-в австрийских и чешских землях начался процесс индустриализации ,в тоже время в сельскохозяйственных районах например (украинских,словацких,хорватских,румынских) была нищета.
-в отдельных районах еще сохранялись полуфеодальные отношения.
в связи с этим миллионы людей покидали империю из-за национальных притеснений и нищеты.
италия
встала на путь ускоренной индустриализации позднее чем остальные государства.производила 2,5% мировой промышленности.
-главная причина слабости италии то ,что она вывозила промышленные товары и сырье ,при чем в огромных количествах.
- сложились два региона: северный(быстрое развитие) и южный(бедный район)именно из-за южной италии люди устремились на поиски лучшей доли за океаном.
всё)
Франция приняла активное участие в борьбе крупнейших капиталистических держав за завершение раздела мира (см. Колонии и колониальная политика). В 1895 Франция овладела о. Мадагаскар, который в 1896 был объявлен колонией. Продвигаясь в глубь Африки, колонизаторы захватили в 80—90-х гг. обширные территории в бассейнах рр. Конго, Нигер, Убанги, Шари, у озера Чад, начали продвижение в Восточный Судан, к верховьям р. Нил. Французские планы дальнейших захватов в Африке натолкнулись на противодействие английских колонизаторов (см. Фашодский кризис 1898). По англо-французскому соглашению 1899 о разделе Тропической Африки Франция получила ряд районов к З. и С.-З. от водораздела Конго и Нила. Т. о., под её колониальным владычеством оказались огромные территории в Северной Африке, Западном Судане и бассейне р. Конго.
Серед найдавніших рабовласницьких держав, які виникли на території
сучасної України в І тис. до н.е., особливу увагу привертає скіфське державне утворення. По-перше, скіфська держава добре вивчена ученими завдяки твикористанню великої кількості інформації, добутої з різноманітних джерел: від археологічних матеріалів до даних писемних пам'яток. По-друге, аналіз особливостей виникнення Скіфії є найбільш точним підтвердженням більшості теорій занепаду первісного суспільства й виникнення т ранньокласової рабовласницької держави.
Скіфські племена, які з'явилися у Північному Причорномор'ї на рубежі
VIII-VII ст. до н. е., належали до іраномовних кочових племен. Їх витіснили з Азії до Європи більш могутні кочові сусіди – племена масагетів. Самоназва скіфів – сколоти, але за традицією історики продовжують вживати грецьке слово «скіфи» для позначення цього народу. Геродот вважав скіфів одним народом, однак аналіз їх життя та господарювання свідчить про інше.
У Північному Причорномор'ї скіфи спочатку продовжувала займатися
кочовим скотарством, але за таких умов вони не були б спроможні утворити
рабовласницьку державу, а тим більше вижити в новому для них природному
середовищі. Справа в тім, що тваринного білка вже не вистачало для
харчування всього тодішнього населення, і лише вирощування хлібу мало
забезпечити їм виживання. Тому старші скіфські племена, так звані «саї», або
«царські скіфи», залишилися кочовиками, а молодші племена перетворилися
на землеробів.
Вирощування хліба стало для колишніх кочівників основним
заняттям, так само, як і для первісного населення Північного Причорномор'я –
кіммерійців, частина яких підкорилася скіфам. Поступово молодші кочові
племена разом з місцевими землеробами перетворилися на данників царських
скіфів, а згодом їм судилося стати державними рабами.
Як відомо, рабовласницькі відносини в кочовому суспільстві ніколи не
набували панівного характеру, оскільки з економічної точки зору такий уклад
господарства був для номадів невигідним (за винятком використання рабів у
домашньому господарстві племінної верхівки). Тому в перспективі будь-які
кочівники могли створити лише феодальне суспільство і державу, яка
спиралася на відповідну економічну систему. У степах Азії скіфи не мали
можливості для розвитку осілого землеробства як економічної основи
рабовласництва, але в таврійському степу і на півночі кримського півострова
землеробство за часів їх панування розвинулося досить широко, що було
зумовлено трьома причинами. По-перше, саме тут існували великі масиви
природно родючої землі, які не потребували великих попередніх зусиль для
введення їх до сільськогосподарського обігу. На цих земельних масивах
великі групи осілих землеробів-родичів під наглядом сільських старшин, 7 призначених царськими скіфами, виробляли продукти землеробства.
Спочатку ці продукти поставлялися саям як данина, а з часом вони стали
прибутком колективних рабовласників, царських скіфів. Зрозуміло, що за таких умов племена осілих землеробів поступово перетворювалися на державних рабів. Прибуток від експлуатації осілих землеробів розподілявся
верхівкою царських скіфів відповідно до місця, яке родини кочовиків
посідали в племінній ієрархії.