давньогрецькі храми
Найважливішим завданням архітектури у греків, як і будь-якого взагалі народу, було будівництво храмів. Воно породило і виробило художні форми, які перейшли потім до споруд будь-якого роду. У всі продовження історичного життя Греції її храми постійно зберігали один і той же основний тип, згодом засвоєний і римлянами. Грецькі храми анітрохи не походили на храми Єгипту і Сходу: це були не колосальні, що вселяють релігійний страх таємничі капища грізних, жахливих божеств, а веселі, привітні оселі людиноподібних богів, влаштовані на зразок жител смертних, але тільки більш витончені і багаті. Якщо вірити Павзаній, спочатку храми будувалися з дерева. Потім їх стали споруджувати з каменю, причому, проте, втрималися деякі елементи і прийоми дерев'яного зодчества. Грецький храм представляв собою будівлю в основному помірних розмірів, що стояло всередині священної огорожі (ι 'ερόν) на фундаменті про декілька щаблях і представляло в най шому своєму виді схожість з довгастим будинком, що має в плані два складені разом квадрата і двускатную, досить положисту дах; одна з коротких його сторін не виходила назовні стіною, яку тут замінювали дві пілястри по краях і стоять в прольоті між ними дві (іноді 4, 6 і т. д., але завжди парні числом) колони, кілька відступивши вглиб будівлі (звичайно на ⅓ квадрата), воно було перегороджено поперечною стіною з дверима в середині, так що виходили рід ганку або критих сіней (притвор, πρόναος) і внутрішнє, замкнутий з усіх боків приміщення - святилище (ναός, cella), де стояла статуя божества і куди ніхто не мав права входити, крім жерців. Подібне будівлю звані. «Храмом в пилястрах» (ι 'ερόν ε' ν παραστάσιν, templum in antis). У деяких випадках абсолютно таке ж ганок, як і з переднього фаса, влаштовувалося і з протилежного боку (ο 'πισθόδομος, posticum). Пілястри і колони сіней підпирали стелю і дах, причому остання утворювала над ними трёхугольний фронтон. Ця най ша форма в більш великих і розкішних храмах ускладнювалася деякими додатковими частинами, через що відбулися наступні види храмів:
ответ:
в августе 1799 г. французские саперы копали траншеи в предместье розетты, города, расположенного недалеко от александрии. генерал бонапарт (с 1804 г.- император франции наполеон i), вторгшийся в страну, готовился к решительной борьбе за египет с другими захватчиками - турецкими и , и его войска с лихорадочной быстротой укрепляли опорные пункты на побережье.
неожиданно лопата одного из саперов звякнула о камень. это была массивная плита из черного базальта, покрытая таинственными четко высеченными письменами. командир отряда велел очистить ее от пыли и грязи и доставить в штаб.
Дата: 1773-1775
Состав: казачество; крепостные крестьяне; работные люди; приписные крестьяне Урала
Требования: отмена крепостного права и податей; уничтожение дворянского сословия
Ход: 17 сентября 1773 года Оглашение Емельяном Пугачевым, под видом Петра III истинного наследника престола, первого указа к Яицкому войску. 20 сентября 1773 года Лагерь Пугачева встал у Илцекого городка, а все казаки в его войске присягнули новому правителю на верность. ⁹1-4 октября 1773 года Пополнение войска благодаря присяге на верность Сеитовой слободы, Сакмарского городка и Бердской слободы. Изначально маршрут Пугачева пролегал через Оренбург, но восставшие понимали, что своим малым количеством они не смогут захватить крепость. Именно поэтому, обещая башкирам и татарам земли и разнообразные поощрения, Емельян Пугачев нашел новых союзников в слободах и Сакмарском городке. 5 октября 1773-23 марта 1774 года Осада Оренбурга. Декабрь 1773-февраль 1774 года Осада Самары и Уфы. Не желая сосредотачивать все свои силы в одном месте, Пугачев оттянул некоторые войска для осады Самары и Уфы. Несмотря на то, что оборона городов была слабой, Уфе удавалось несколько месяцев противостоять натиску войск Пугачева. 25 января 1774 года во время последней осады Уфы, местным жителям удалось справиться со слабеющим противником. Март 1774 года Военные поражения Пугачева под Уфой и в Сеитовской слободе, потеря ближайших союзников. 24 марта 1774 года правительственным войскам удалось разбить, а после и пленить Чику-Зарубина. Также 24 марта состоялось поражение близ Сеитовской слободы, в плен был захвачен Хлопуша. Таким образом, Емельян Пугачев лишался союзников одного за другим. 15 апреля 1774 года Поражение войск Пугачева у реки Быковки. Май-июль 1774 года Неожиданное воскрешение войск Пугачева и его приближение к Москве. Август 1774 года Поход на юг страны в целях привлечения донских и волжских казаков.
Итог: подавление пугачёвского бунта; увеличение раздачи казенных земель в Оренбургском крае.