Від ІІІ ст. до н. е. і до кінця VІ ст. китайська цивілізація переживала кризу. Її наслідком стало остаточне утвердження імперії як форми організації китайського суспільства. До того ж цю форму запозичили й сусідні з Китаєм народи: японці, корейці, в’єтнамці.
Нарешті, 589 р. полководець Ян Цзянь силою зброї відновив єдність Китаю. Він був проголошений імператором і заснував династію Суй (581 – 618 рр.).
Проте цій династії не судилося тривалий час утримувати владу. Нерозважлива внутрішня та зовнішня політика виснажила ресурси країни, яка ще не встигла оговтатися від попередніх випробувань. Останній імператор дому Суй Ян Ді був убитий змовниками і до влади доступилася династія Тан (618 – 907 рр.). Її перші правителі Лі Юань і Лі Шимінь проводили доволі розсудливу політику, яка забезпечила розквіт Китаю. Нові правителі провели перерозподіл землі. Наполегливою працею мільйонів селян спустошені землі перетворилися на родючі ниви. А продумана податкова система забезпечила державі значні прибутки.
Династія Тан проводила активну завойовницьку зовнішню політику. Китай воював проти тюрків-кочівників і на початку VІІ ст. розгромив їх. Це дозволило імперії остаточно утвердити свій контроль над Великим шовковим шляхом. Також імперія встановила свою зверхність над Кореєю, Індокитаєм, Тибетом.
Помітні зрушення відбувалися тоді й у господарстві та повсякденному житті. Поширилося вирощування і споживання рису та чаю, які швидко стали традиційними продуктами харчування китайців. Почалося виготовлення цукру із цукрової тростини. Застосовувалася вдосконалена сільськогосподарська техніка: селяни користувалися одинадцятьма типами плугів, а також поливним колесом із глечиками, що приводилося в рух робочою худобою. Скрізь діяли водяні млини. З’явилися перші вироби із порцеляни.
последствия:
1) чтобы добиться выхода к морю, Россия начала войну со Швецией. Проиграв первую битву и перестроив армию, Россия одержала первую победу. Результатом первых побед было обретение Финского залива, где был основан Санкт-Петербург
2) после Полтавских сражений:
Россия потеряла - 1345 человек, Швеция - 9000 воинов, 3 тыс были взяты в плен
Т. О. Русская армия выиграла шведов
3) Последствия Полтавской битвы:
а) война шла НЕ на территории России
б) международный престиж России возрос
в) 1710 г. - взяты города Рига, Реве и другие города Прибалтики; овладели Выборгом - это укрепило подступы к Питеру
г) Россия начала войну с Турцией ("Прутский поход"). Итог: заключение прутского мира.
4) создание судостроительных предприятий
5) привлечение моряков и офицеров со всей Европы
6) создание боевых парусников: линейные корабли и фрегаты
7) 1714г - Гангутское сражение. Итог: Балтийское море находилось во владении России
8) в состав России вошли некоторые территории Швеции и часть Карелии
9) развитие торговых и экономических отношений
10) выплата денег Швеции за Прибалтику
11) Сенат призвал Петру 1 титул императора, а Россия стала империей
в 1721 г - окончание Северной войны.
Заключение Ништадтского мира между Россией и Швецией.
Северная война 1700-1721 гг. была выдающимся событием первой четверти XVIII столетия. Она сыграла огромную роль в исторических судьбах народов России, Швеции и ряда стран Западной Европы, во многом определила их последующее развитие.
В отношении причин Северной войны можно выделить две основные идеи.
Первая заключается в том, что выход к морю был необходим для экономического, политического и культурного развития России, что «Пётр I следовал указанию своих предшественников и должен был пробиться к Балтийскому морю до естественных границ и для связей с Западом» , что «без выхода к морю нельзя было преодолеть технико-экономическую отсталость и устранить политическую и экономическую блокаду» , что «Петр хотел вернуть старинные русские земли по берегам Балтийского моря» .
Другая точка зрения сводится к положению, что «Великое посольство 1697 года убедило, что союз против Турции невозможен» , поэтому «Петр I увлёкся мыслью о борьбе со Швецией» и переключился на Балтику. «Против Швеции складывался естественный союз из Дании, Речи Посполитой и России. Это заставило Петра повернуть свои усилия с берегов Чёрного и Азовского морей к Балтике. Новая европейская конъюнктура перебросила его с юга к Неве и Нарве, где у него ничего не было заготовлено» . «Союзники убедили Петра, что наступило очень удобное время для действий против Швеции».