Реформи Ататюрка - серія політичних, законодавчих, культурних, економічних і соціальних змін перетворили Турецьку республіку в нинішнє світське національну державу. Реформи були проведені під час правління Ататюрка відповідно до ідеологією кемалізма. Основна суть реформ полягала в насадженні цілого ряду західних цінностей і досягнень в турецькому обществе.Політіческіе реформи привели до настільки серйозних змін в суспільстві, що почало зникати безліч традицій османського суспільства, а в підсумку була переглянута і змінена вся система суспільства колишньої Османської імперії.
Реформи Ататюрка поклали початок конституційних змін, так, в 1924 році була прийнята нова Турецька конституція яка замінила вже застарілу, проміжну конституцію 1921 року, і була написана відповідно до європейських норм того часу. В продовження прийняття конституції були проведені реформи управління і освіти, а також остаточно створено світське суспільство в Турецькій республіці.
З турецької мови Atatürk Devrimleri перекладається буквально як «Революції Ататюрка». Ця серія реформ була настільки радикальна, що зустрічала часто нерозуміння і опір суспільства, а втілювалася в основному завдяки однопартійної влади кемалістів, а також завдяки гарному військовому контролю в країні.
Головним історичним попередником реформ Ататюрка була епоха Танзімата, тобто буквально «реорганізації», яка почалася в 1839 р і завершилася ерою першої конституції в 1876 р Наступна хвиля економічних, політичних і соціальних реформ була проведена після офіційного початку процесу євроінтеграції Туреччини 14 квітня 1987 (т. зв. Реформи Тургута Озала).
Столетняя война – это продолжительна совокупность военных конфликтов между средневековой Англией и Францией, причиной развязки которых было желание Англии вернуть ряд территорий на Европейском континенте, которые когда-то принадлежали английским монархам.Английские короли также были в родственных отношениях с французской династией Капетингов, что послужило выдвижением их претензий на французский престол. Не смотря на успехи в первоначальной стадии войны, Англия проиграла войну, захватив только одно владение – порт Кале, который английская корона смогла удержать только до 1559 года.