По-перше, вкрай негативну роль у розвитку Церкви відігравало право королівського патронату над нею, зокрема право монарха на подання хлібів духовних. Ним, усупереч православній традиції, король замість того, аби затверджувати єпископів на кафедрах, здійснював призначення. Цим самим вищих церковних ієрархів було поставлено в повну залежність від світської влади. Ще більше ситуацію ускладнювало те, що королівське право верховного патронату намагалися наслідувати на нижчому рівні магнати та шляхта. Унаслідок чого парафіяльні священики підпали під повну залежність від місцевих панів, які на власний розсуд могли призначати духовних пастирів та позбавляти їх пастви, на свій розсуд розпоряджатися церковним майном і культовими спорудами.
Взрослым - чтобы жить. Ибо шалаш остался местом отдыха и подростковой романтики. Крепости в истории человечества возникают тогда, когда у людей появляется что защищать. У владельцев "средневековых замков" на шести сотках, похоже, не было в детстве хороших строительных наборов и конструкторов,Мечта о собственном замке - одна из тех, что появляются еще в раннем детстве и иногда сопровождают человека всю жизнь.Строили их ...Для задержания неприятеля всячески укреплялись подступы к замку. Обычная практика - глубокие рвы с водой, несколько колец внешних стен и мощные основные стены. Например, главная 65-метровая башня замка Куси в Эсне (XIII век) имела стены толщиной до 7 метров. К сожалению, замок был разрушен во время первой мировой войны (1914-1918 гг.). не себя человек защищает в крепости. Крепость ему нужна, чтобы сохранить что-то, что ценит он гораздо больше собственной жизни: святыню, бога, храм, могилы отцов, родную землю, семейный очаг, - одним словом, все то, что объединяется понятием Священное. Потому и рождаются на свет крепости: они, как броня, оберегают то, что для человека дороже всего, без чего он не мыслит свою жизнь.
По-перше, вкрай негативну роль у розвитку Церкви відігравало право королівського патронату над нею, зокрема право монарха на подання хлібів духовних. Ним, усупереч православній традиції, король замість того, аби затверджувати єпископів на кафедрах, здійснював призначення. Цим самим вищих церковних ієрархів було поставлено в повну залежність від світської влади. Ще більше ситуацію ускладнювало те, що королівське право верховного патронату намагалися наслідувати на нижчому рівні магнати та шляхта. Унаслідок чого парафіяльні священики підпали під повну залежність від місцевих панів, які на власний розсуд могли призначати духовних пастирів та позбавляти їх пастви, на свій розсуд розпоряджатися церковним майном і культовими спорудами.