1. правление Анны Иоановны (отличалось засилием немцев)
2. А. Вторая половина 18 века - правления Елизаветы Петровны (предоставила право помещикам ссылать неугодных крестьян в Сибирь), Петра III (освободил дворян от обязательной государственной службы), Екатерины II (издала Жалованную грамоту дворянству)
3. Г
4. 1-Б, 2-Г, 3-А, 4-В
5. А, Г (Б и В Пётр I даже не делал ;)
6. А
7. В
8. (если имеются в виду виды, то) казённые, посессионные, вотчинные, купеческие, крестьянские
9. Б
10. В
11. Б
12. В
13. В
14. Б
15. Г
16. Б
17. страты
18. сословия
19. Б
20. 1-Б, 2-В, 3-Г, 4-А
21. Б
22. В
23. АГБВ
24. В
Объяснение:
У випадку виникнення загрози конфліктів між членами Ліги Націй, питання ставились на розгляд Ради, або третейського суду незацікавлених країн. За необхідності всі країни, члени Ліги Націй були зобов'язані розірвати з агресором всі економічні і культурні зв'язки, оголосити йому загальну блокаду. Криза діяльності Ліги Націй особливо яскраво проявилася після провалу міжнародної конференції з роззброєння, коли Німеччина та Японська імперія в 1933 р. вийшли з її складу. СРСР використовував її не стільки для реального вирішення міжнародних конфліктів, а як трибуну для політичної пропаганди, а потім вийшов з її складу, щоб не бути виключеним офіційно як країна-агресор. Безпомічність Ліги Націй проявилась при обговоренні скарг на японську агресію проти Республіки Китай, розпочату в 1931 р., італійську проти Ефіопської імперії (1935–1936), радянську проти Фінляндії (1939–1940). Ліга Націй не зуміла прийняти жодного ефективного рішення проти агресорів. Виключення СРСР з організації в грудні 1939 р. було кроком відчаю, а не реальною до жертві агресії