1.Империя — могущественная держава. Она могла запросто поднять статус и авторитет страны, усилить ее влияние, господство. Империя имеет больше возможностей. К примеру, больший контроль за территориями.Также имперская идея приобретала христианский смысл: максимальное расширение христианского мира и защита его от язычников и иноверцев, как когда-то римская империя защищала римскую культуру от варваров. 2.-Религия играла огромную роль, ее влияние усиливалось в то время. В Индии буддизм не удовлетворял интересам правящих кругов. Возникали разнообразные религиозные секты. Они проповедовали идеи религиозного и отчасти экономического равенства. В противовес буддизму происходит постепенное реформирование и восстановление древней брахманистской религии, на основе которой возникает индуизм. Каждый брахман по праву рождения становился духовным наставником верующих, которым под страхом гнева богов предписывалось ему повиноваться. Индуизм постепенно вытеснил буддизм, который получил распространение в основном за пределами Индии. -В Китае в период раннего феодализма господствует конфуцианство, ставшее главной идеологией патриархальной монархии. Специального конфуцианского жречества в Китае не было. Правилам исполнения обрядов обычно сына учил отец. Иногда обряды отправляли особые должностные лица – «профессора церемоний», которые состояли на государственной службе, но не образовывали особого сословия. Конфуцианство поддерживало культ императора, его предков. -В Японии древнейшую религию (синтоизм) в середине VI в. стал теснить буддизм. Императоры стали поддерживать буддизм, который превратился в строго централизованную государственную религию. Буддистские монастыри превратились в крупных феодальных земле-владельцев. Под влиянием буддизма синтоисты стали строить храмы, стали делать изображения богов. Обе религии постепенно сближались, стремясь приноровиться к менявшимся социально–экономическим условиям и быть полезными власть предержащим. -В феодальную эпоху вступали огромные регионы. Происходили существенные изменения в политических, социально-экономических и духовно-идеологических основах жизни народов Европы, Северной Африки и Азии.Появилось обострение отношений между Западом и Востоком.
Людина спочатку, будучи істотою цікавим, цікавився історією. І не важливо, чия це історія. Історія людини, держави, а може й усього світу. Адже заглянути в минуле, повчитися помилок предків, отримати уроки невдач і падінь, проаналізувати ситуацію в сьогоденні - ох як буває необхідно. Де ще брати рада, як не у історії. Минуле не змінити, як не старайся, а ось сьогодення і, тим більше, майбутнє, поки воно не стало минулим, людина змінити в силах. Ну, і, нарешті, порадіти, загордитися своїми предками. Відчути себе спадкоємцем великих традицій і звичаїв, зрозуміти закономірності перетворення ідей у матеріальні речі і вчинки, усвідомити свою причетність до подій у сьогоденні і відповідальність за це перед своїми нащадками. Все це надає історія, постійно доводячи свою необхідність не тільки в наукових колах, але й у справах житейських, побутових. Історія не раз показувала свою циклічність. Різниця лише в часі та персонажах. Але події-то повторюються. І повторюються із завидною періодичністю. Адже не можна ж сказати, що історія не показує нам часів, наприклад, розпаду єдиної держави на окремі і незалежні території? Не можна. Було таке вже. Або, наприклад, спроби експансії Російської держави з боку країн Європи? Теж було. І неодноразово. І таких прикладів, якщо придивитися уважніше, можна знайти величезну масу і, відповідно проаналізувати: як всі ці речі «проходили», як їх допускали, як з них викручуватися. Уроків маса і відносяться вони не тільки до держави в цілому, але і до конкретної людини. Адже не дарма авторитетні вчені порівнюють життя та функціонування держави з життям і функціонуванням окремої людини. Зрозуміло, звичайно, що досконально, у всіх проявах та варіаціях, історію вивчити просто неможливо. Адже не можна з точністю стверджувати, про що думав і що відчував той чи інший персонаж, або що послужило поштовхом до певних дій і які причини у цього поштовху, оскільки історія є не тільки списком дій, розташованих у хронологічному порядку, але і переплетенням набагато більшої кількості факторів, ніж час, місце розташування та площу. З одного боку це робить важчою вивчення історії , А з іншого, робить цей процес неповторно цікавим та інтригуючим, оскільки, розуміючи причинно-наслідкові зв'язки стався в той чи інший період події, стає ясно і зрозуміло, що предки були далеко не відсталими дикунами, а могли, знали і вміли щось таке, що стане в нагоді скрізь і в усі часи.
2.-Религия играла огромную роль, ее влияние усиливалось в то время. В Индии буддизм не удовлетворял интересам правящих кругов. Возникали разнообразные религиозные секты. Они проповедовали идеи религиозного и отчасти экономического равенства. В противовес буддизму происходит постепенное реформирование и восстановление древней брахманистской религии, на основе которой возникает индуизм. Каждый брахман по праву рождения становился духовным наставником верующих, которым под страхом гнева богов предписывалось ему повиноваться. Индуизм постепенно вытеснил буддизм, который получил распространение в основном за пределами Индии.
-В Китае в период раннего феодализма господствует конфуцианство, ставшее главной идеологией патриархальной монархии. Специального конфуцианского жречества в Китае не было. Правилам исполнения обрядов обычно сына учил отец. Иногда обряды отправляли особые должностные лица – «профессора церемоний», которые состояли на государственной службе, но не образовывали особого сословия. Конфуцианство поддерживало культ императора, его предков.
-В Японии древнейшую религию (синтоизм) в середине VI в. стал теснить буддизм. Императоры стали поддерживать буддизм, который превратился в строго централизованную государственную религию. Буддистские монастыри превратились в крупных феодальных земле-владельцев. Под влиянием буддизма синтоисты стали строить храмы, стали делать изображения богов. Обе религии постепенно сближались, стремясь приноровиться к менявшимся социально–экономическим условиям и быть полезными власть предержащим.
-В феодальную эпоху вступали огромные регионы. Происходили существенные изменения в политических, социально-экономических и духовно-идеологических основах жизни народов Европы, Северной Африки и Азии.Появилось обострение отношений между Западом и Востоком.