В конце 1943 г. на огромном фронте от Беларуси до Черного моря началось советское наступление. За зиму 1944 г. немецкая армия потерпела тяжелые поражения в районах Житомира, под Кировоградом, Ровно и Луцком, а также в районе Кривого Рога и Никополя. Огромную важность имела Корсунь-Шевченковская операция, в ходе которой была окружена и уничтожена вражеская группировка в составе десяти дивизий и одной бригады.
После получения подкрепления и проведения крупной перегруппировки, в начале марта 1944 г. советские части в полосе от Луцка до устья Днепра возобновили активные боевые действия, начав Уманско-Ботоншанскую операцию. В ходе нее севернее Каменец-Подольска была разбита 1-ая немецкая танковая армия. 26 марта 1944 г. солдаты 2-го Украинского фронта под командованием Маршала Советского Союза И.С. Конева стремительно форсировали реку Днестр, и на полосе 85 км они вышли на реку Прут, которая являлась государственной границей между СССР и Королевством Румыния.
Первыми в ходе этой операции на румынскую территорию вступили воины 27-ой армии под командованием генерал-лейтенанта С.Г. Трофименко, а затем 52-ой армии генерала К.А. Короткова и 40-ой армии генерал-лейтенанта Ф.Ф. Жмаченко. Освобожденный участок государственной границы по реке Прут взял под охрану 24-й пограничный полк, которым комаСообщение Советского информбюро от 26 маряндовал подполковник Г. Капустин. Именно военнослужащие этого полка приняли там первый бой в самом начале Великой Отечественной войны.
Вечером того же дня в честь выхода к государственной границе в Москве 320 орудий дали 24 залпа.
Кирило- Мифодіївське товаритство
Кири́ло-Мефо́діївське товариство (Україно-слов'янське товариство, Кирило-Мефодіївське братство) — українська таємна політична організація, що виникла в Києві наприкінці 1845 року[1] та спиралася на традиції українського визвольного й автономістського руху.
Була одним з проявів піднесення національного руху на українських землях та активізації загальнослов'янського руху під впливом визвольних ідей періоду назрівання загальноєвропейської революційної кризи — «весни народів»
Членами товариства, які називали себе братчиками, стали вихованці й співробітники Київського та Харківського університетів. Провідну роль серед них відігравали М.Костомаров, Т.Шевченко, Г.Андрузький, В.Білозерський, М.Гулак, П.Куліш. Впродовж існування товариства його ідеологія зазнавала істотних змін. Завдання об'єднання слов'ян, що стало підставою виникнення таємної організації, згодом конкретизувалось у двох напрямах — рівноправного співробітництва слов'янських народів та відродження України
Таємне товариство у складі 12 українських інтелігентів — Україно-Слов'янське товариство (Кирило-Мефодіївське братство) було створене наприкінці 1845 — на початку 1846 року в Києві. Ініціаторами створення братства і його засновниками виступили Василь Білозерський, Микола Гулак, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Опанас Маркевич.
Організація була названа іменами відомих слов'янських просвітителів Кирила і Мефодія. Знаком братства став перстень з написом «Св. Кирило і Мефодій, січень 1846».
Крім організаторів, до братства незабаром увійшли: Георгій Андрузький, Олександр Навроцький, Дмитро Пильчиков, Іван Посяда, Микола Савич, Олександр Тулуб. У квітні 1846 року до братства вступив Тарас Шевченко. Восени 1846 року загальна кількість членів братства, за даними слідства, становила 12 осіб.
Кирило-Мефодіївське братство діяло до кінця березня 1847 р. З появою братства на арену політичної боротьби вийшла українська різночинна інтелігенція.
Програмні положення братства були викладені у «Книзі буття українського народу» (український варіант роботи Адама Міцкевича «Книги народу й пілігримства польського») і «Статуті Слов'янського братства св. Кирила і Мефодія», основним автором яких був Микола Костомаров, та у «Записці», написаній Василем Білозерським. В основу документів лягли ідеї українського національного відродження і українського панславізму, романтика загальнослов'янської єдності, автономізму та народовладдя
Кирило-Мефодіївське братство ставило своїм головним завданням побудову майбутнього суспільства на засадах християнської моралі, шляхом здійснення ряду реформ; створення демократичної конфедерації слов'янських народів, чалися арешти інших членів товариства. Коли жандарми прийшли до Костомарова, той сам пред'явив каблучку з написом. У квітні в Києві арештували Шевченка і відправили до Петербургу з усіма паперами та малюнками. У записах поета не знайшли жодних доказів його участі у таємному товаристві. Тоді чиновники Третього Відділення звернули увагу на зміст віршів Шевченка, особливо на «Сон». Затримали й інших учасників Кирило-Мефодіївського товариства етром російського царя і стала офіційною. Поширення справжньої інформації про виводи слідства було строго обмежене
Реакція на розгром товариства у середовищі російських публіцистіберній справа інше: з ними потрібно приймати інші заходи, особливо підсилити там поширення російського духу і мови»[
Після арешту кирило-мефодіївців, а можливо і у зв'язку з цим, в 1848 році журнал «Читання Імператорського Общества Історії і Старовин Російських» в спеціальній статті акцентували єдність Малої Великої Русі, а про малоросіян згаду