В 1892 г. занял высокий пост министра финансов. В 1894 г. введена государственная винная монополия. Так же, возросли налоги. В 1897 г., в ходе денежной реформы С. Ю. Витте был введен золотой стандарт, разрешавший свободный обмен рубля на золото. Финансовая реформа Витте стимулировала приток иностранного капитала в российскую экономику. Теперь из страны можно было вывозить золотые рубли, что сделало Россию более привлекательной для вложения средств иностранных компаний. Отечественного производителя ограждал от жесткой конкуренции таможенный тариф. Экономическая политика Витте привела к стабилизации рубля, сделав его одной из наиболее устойчивых мировых валют. Плеве. Внутренняя политика: Выступал за усиление надзора за крестьянами со стороны властей, за неприкосновенность крестьянской общины, неотчуждаемость наделов. Эта позиция пользовалась популярностью в правительственных кругах, именно она была закреплена в манифесте Николая Второго от 26 февраля 1903 года, где объявлялось о сохранении сословности, неприкосновенности общинного землевладения, неотчуждаемости надельных земель. Важным будет заметить, что позиция правительства не могла не обострить крестьянский вопрос в преддверии грядущих революционных потрясений. Внешняя политика: Выступал за авантюристический агрессивный курс на Дальнем Востоке, захват Маньчжурии и Кореи, за "небольшую победоносную войну" с Японией для предотвращения назревавшей в России революции.
Середньовіччя[ред. • ред. код]Докладніше: Середньовічна ФранціяСередньовіччя ознаменувалося нескінченними битвами за владу між франкськими династіями. 406 р. — початок вторгнення германських племен. Територія залишалася під владою римлян до 5 ст. н.е., коли франки та інші німецькі племена завоювали регіон. 497 р. — утворення Франкської держави. Середні віки ознаменувалися нескінченними битвами за владу між франкськими династіями. Карл І Великий правив з 768 по 814 рік і припинив розбрати, значно розширивши кордони свого королівства, а у 800 році зажадав корону Священної Римської Імперії. 843 р. — у складі Західно-Франкського королівства. 987 р. — одержала трон Капетіанська династія у Західно-Франкського королівства, яко стало Францією. XI ст. — настав час відродження і процвітання наук, незважаючи на триваючі війни з Англією. У цей же час країна втягнута в Хрестові походи — священну війну, яку веде Церква з нехристиянськими народами Сходу. Назва «Франція» згадується з ХІ ст. Вона походить від латинського Regnum Francorum — «Королівство Франків». Французькі королі ІХ-XIV ст.ст. часто отримували прізвиська, які характеризували їх правління або особу. Наприклад: Людовик Благочестивий, Карл II Лисий, Роберт II Побожний, Людовик VI Товстий, Людовик VII Молодий, Людовик IX Святий, Філіп III Відважний, Філіп IV Красивий, Жан II Добрий. 1226 — 1270 р. — централізація держави за Людовика IX. 1302 р. — перший французький парламент — Генеральні штати. Початок XV ст. — кінець Капетіанської династії. 1337 — 1453 р. — «Столітня війна» з Англією. Національний дух військ значно підняла 17-річна дівчина, Жанна д'Арк, яка в 1429 році об'єднала французькі війська для захисту Орлеана. Її було схоплено, передано в руки англійців та засуджено. Загинула вона на багатті у місті Гавр за єресь. 1453 — «Столітня війна» з Англією завершилася перемогою Франції, Англійці були вигнані з усіх французьких земель (за винятком Кале). Релігійні і політичні переслідування, кульмінацією яких стали Релігійні війни (1562-98 рр.), продовжували краяти Францію протягом всього XVI ст. XV ст. — приєднання до Франції Бургундії, Пікардії, Провансу, Бретані. Завершення територіального об'єднання країни. У 1572 році, в Парижі, під час різні на Карнавалі у Варфоломіївську Ніч було вбито близько 3000 гугенотів. Пізніше гугенотам були гарантовані релігійні, цивільні і політичні права. У 1574 р. королем Франції став Генріх III. Його вбив фанатик-чернець у 1589р., але перед смертю він встиг оголосити своїм наступником Генріха Наваррського (Генріха IV). Він був протестантом і не здобув визнання французів. У 1593 р. Генріх IV відрікся від протестантської релігії і з словами «Париж вартий меси» прийняв католицизм. 1648 р. — Ельзас увійшов до складу Франції.
