ответ: 1. Історично християнство почалося на Близькому Сході, частина якого була завойована Римською імперією, яка до 15-го століття також займала більшу частину Європи. Починаючи з перших послідовників Ісуса Христа, християнство поширилося на Близький Схід і вздовж Середземного моря в інші частини Римської імперії. Хоча віруючі стикалися з періодичними римськими гоніннями, релігія росла, і деякі вчені вважали, що її ідея про воскресіння мертвих і безсмертя духу була привабливою для богословських ідей, тоді як інші вважають, що практичні зусилля церкви з надання до бідним були важливо в його зростаючої популярності . Незважаючи на всю славу Римської імперії, люди жили в світі, в якому існувало нерівність, в якому була величезна злидні. Деякі люди були дуже багаті і мали безмежну владу, а інші були екстремально бідними. Крім того, в світі часто була чума і інші хвороби, і не було громадської охорони здоров'я і лікування.
Християнство почало поширюватися на північ і захід в Європу, його несли купці, місіонери і римські солдати. Деякі римляни прийняли нову релігію, яка пропонувала духовні дари, обіцяла також безсмертя, майбутнє життя, яка буде звільненням від хвороб і від бідності, аскези. Хоча християни піддавалися переслідуванням аж до Міланського едикту в 313 році нашої ери, незабаром після цього Римська імперія впала в 476 році нашої ери, але християнство залишилося тут.
2.Єрети́к, жін. єрети́чка[1] (від грец. αἵρεσις) — особа, що виступає проти загальноприйнятого в суспільстві вчення, віровідступник.
Інквізи́ція (лат. Inquisitio, від inquiro, «розслідувати, розшукувати») — у християнстві особливий церковний інститут для боротьби з єресями.
Епоха Відродження або Ренесансу (від фр. Renaissance) являє собою період європейської історії, ознаменований багатьма культурними перетвореннями. Ренесанс прийшов на зміну Середньовіччю і став проміжною ланкою між середніми віками і епохою Просвітництва.
Гумані́зм — течія в західноєвропейській культурі епохи Відродження, яка визнає людину найвищою цінністю у світі.
Схоластика — це тип релігійної філософії, для якого характерне принципове панування теології над усіма іншими формами пізнання, знання.
Алхі́мія — це загальна назва систем трансформації людини, що засновані на метафорі хімічних перетворень та використанні хімічних сполук.
3. прости я не знаю(
4.Християнство є найбільш значною світовою релігією нашого часу, в якій розрізняють три головні напрями: православ'я, католицизм та протестантизм, а також численні більш дрібні різновиди. Головним об'єктом шанування християн є Ісус Христос, якого більшість християнських релігій вважає водночас і Богом, і людиною, а дехто — тільки Богом або тільки божественним посланцем. Усі християни вірять або тільки думають, що праведних після смерті чекає винагорода у вигляді вічного блаженства в раю, а грішників — покарання, яке вони уявляють собі по-різному.
Християнство виникло у другій половині 1 ст. в одному із східних районів Римської імперії — Палестині. Головною соціальною причиною виникнення християнства було безсилля пригноблених у боротьбі з гнобителями. Пригноблені неодноразово підіймалися на боротьбу за своє визволення. Проте усі повстання неминуче зазнавали поразки. Жорстокі розправи з повстанцями посилювали настрої загальної апатії, відчаю та безнадії, а щоб продовжувати жити в таких умовах треба було мати якусь перспективу в житті. Та частина рабів і пригноблених, котра відмовилася від боротьби, знайшла розраду в релігії.
У формуванні конкретних особливостей нової релігії відіграв і свою роль також цілий ряд інших соціальних обставин. Існування імперської влади сприяло виробленню уявлення про єдиного Бога на небі. Посилення економічного, політичного та ідейного спілкування між народами (як наслідок утворення Римської імперії) породило в свідомості людей уявлення про наднаціонального Бога, який обіцяв ння усім людям незалежно від їхньої національності. Розклад рабовласницького суспільного ладу вимагав від можновладців ідеологічних засобів впливу на маси і привів їх у зв'язку з цим до підтримки християнської релігії.
Античне християнство мало свої ідейні джерела, головними з яких були іудаїзм, релігійно-філософські вчення Філона та Сенеки, ідеологія кумранської общини, релігії східних народів Римської імперії.
Объяснение:
В 862 году славянские и финские племена (кривичи, чуди, мери, веси) прогнали варягов, которым платили дань. После этого между ними начались постоянные усобицы и конфликты. Для их прекращения, старейшинам финских и славянских племен пришлось приглашать князя со стороны. Племена считали, что их земля богата и обильна, но в ней отсутствует порядок. Правителями были выбраны варяги – Рюрик и его два брата, Трувор и Синеус. Рюриком и была создана государственность на Руси.
Половцы были кочевниками из азиатских степей. Они вытеснили печенегов и стали большой угрозой для Киевской Руси. В то время на Руси был период раздробленности, из-за чего страна была более уязвима к нападениям.
Половцы вторглись в Русь в 1054 году, напав на Переяславское княжество, так как оно было ближе всего к степи. С ними был заключен мир, который длился до 1061 года, после чего половцы напали опять. Междоусобные войны и недоверие между княжествами играло в их пользу. Порой половцы даже нанимались князями для войн между собой.
Воспользовавшись тем, что в южной части Руси отсутствовали войска (в то время усобица происходила в северо-восточных землях), половцы осадили Переяславль и появились перед Киевом. Но в 19 июля 1096 года, два князя, Владимир Мономах и Святополк Изяславич, пришедшие с севера, разбили половцев на реке Трубеже.
От этого удара половцы бежали обратно в степь. В марте 1103 года русские князья собрали рать и направились на юг в степи. Это было неожиданным поворотом событий для половцев, и они начали торопливо объединять свою армию. В 4 апреля 1103 года произошло сражение на берегу реки Сутени, в котором половцы были окончательно разгромлены. Такие походы русской армии происходили еще три раза между 1109 и 1111, и все были успешными.