Кангюй (кит. трад. 康居, пиньинь kāngjū, палл. Канцзюй, др.-кит. khāŋka) — название древнего государства (не ранее рубежа IV и III веков до н. э. — IV век н. э.)[1] в Трансоксании[2], на два-три века ставшего второй по мощи силой в регионе после юэчжей[3]. Его население, кангюи (кит. трад. 康, пиньинь Kāng), было индоевропейским полукочевым народом, вероятнее всего иранским[4][5], идентичными согдийцам[6], или другим близким к ним иранским группам, таким как Асии[7]. К западу от Кангюев обитали сармато-аланские племена (Яньцай), к востоку (в Семиречье) — усуни. На юге Кангюи граничили с Ферганой
У даній монографії досліджується процес зародження і етапи розвитку політичних партій Закарпаття в умовах чехословацької багатопартійності в першій половині XX століття. Автором аналізуються програмні та статутні положення партій, інші документи, їх структурно-організаційна основа. Також характеризуються партійні позиції щодо різних політичних, економічних і культурних аспектів суспільного життя, висвітлюється' участь політичних партій у парламентських виборах 20 - зо-х років. Особлива увага звертається на їх національно-державницьку орієнтацію та ідеологічне протистояння. Видання розраховане на вчених, краєзнавців та широкий загал читачів. .
ОтПётр 1 победил в Северной войне, учередил Сенат, Синод, коллегии, построил Санкт-Петербург, перенёс туда столицу России, принял титул императора, построил флот, учередил Российскую империю