Вычитай что нужно)
может на что-то ещё ответил
Объяснение:
Культура Казахстана в начале 20 в. отражает сложнейшую атмосферу переходного общества, в основе которой лежат разнообразная культурная деятельность и борьба различных социальных сил. Думается, что формальное прохождение большинства населения через «ликбезы» не являлось решающим шагом. Более того, разговоры о поголовной безграмотности в степи безосновательны. А.Букейханов в начале XX в. отмечал: «В еще недавно поголовно безграмотной степи, ныне встречаются ученые типа Науана, окончившие высшие мусульманские школы в Самарканде, Бухаре, Константинополе, Казани, и других мусульманских центрах. Трудно сказать, какой пррцент казахов грамотен, так как обучение ведется тайно, и сведения не подаются в статистическую литературу». Вместе с тем, в Казахстане, в связи с реформой народного образования была создана широкая сеть советских учебных заведений.
Составной частью культурной революции большевиков были алфавитные реформы. За годы культурной революции по велению центра казахам трижды приходилось менять письменность: в начале - с арабского на латинский, затем - с латинского на кириллицу (1930, 1937 гг.) Не хватало ни учителей, ни учебных пособий, не говоря уже о том, что в своей основной массе преподавательский корпус подвергался различным гонениям.
В 1935 г была создана сеть начальных школ. В 50-е г. было осуществлено всеобщее семилетнее образование, в 60-х гг. восьмилетнее, а в 70- х гг. среднее. Культурная революция была придумана не для того, чтобы поднять грамотность народа, а скорее, для того, чтобы вырастить «нового человека»; т.е. «манкурта». В принципе, в 1935 г. сеть начальных школ была создана, уровень охвата детей достиг 90 %, но об отсутствии полного образования говорит тот факт, что в 1936 г. по всей республике среднюю школу окончили всего 11 казахских детей. Только в 50-х годах XX века было осуществлено всеобщее семилетнее обучение, в 60-х г. XX века т восьмилетнее, а в 70-х г. XX века- среднее. Наряду с этим наблюдается постепенное снижение качества знаний, формализация учебного процесса, идеологизированность и деэтнизация в школах Казахстана. Фактически тр положительное, что было в образовательном уровне начала XX в., сохранилось до 50-60-х г. XX века. Сеть высших и среднеспециальных учебных заведений создавалась в республике в послевоенные годы. В 50-е г. были открыты 13 институтов, в 60-70 гг. - 27 высших и свыше 100 среднеспециальных. Несмотря на идеологизированность системы образования, качество подготовки в ВУЗах до недавних времен было высоким. Вместе с тем, на уровне знаний отражается незнание новейших достижений науки и техники.
Відповідь:
Яросла́в Володи́мирович (983 / 987 — 17/20 лютого 1054) — руський князь із династії Рюриковичів. Великий князь київський (1015–1018, 1019–1054). Князь ростовський (988–1010) і новгородський (1010–1034). Другий син київського князя Володимира Святославича від полоцької князівни Рогніди. 988 року, за наказом батька, став намісником у Ростові. Був одружений з Інгігердою, шведською принцесою. Після смерті старшого брата Вишеслава переведений до Новгорода. 1014 року намагався унезалежнитися від Києва, відмовився виплачувати батькові данину (Володимир готував похід на Новгород, але 15 липня 1015 року помер). Взяв участь у міжусобній боротьбі за владу з братами, в якій загинули Борис, Гліб і Святослав. 1019 року переміг київського князя Святополка на Альті. 1026 року уклав угоду із братом Мстиславом, поділивши Руську землю по Дніпру; отримав Київ з Правобережжям, а Мстислав — Чернігів з Лівобережжям. Після смерті Мстислава (1036) став одноосібним володарем Русі. Доклав багато зусиль до зміцнення держави. 1036 року розбив і назавжди відкинув від Києва печенігі На початку 1030-х років відвоював у Польщі червенські міста і Белзьку волость. Здійснив успішні походи проти ятвягів і литовців. Розширив межі середньовічного Києва, спорудивши «місто Ярослава», окрасою якого стали Золоті ворота та Софійський собор (1054). Започаткував укладання першого літописного зводу 1037—1039 років та першого писаного зводу законів — «Руської правди». Мав велику родину, уклав шлюбні відносини з багатьма європейськими правителями. За численні реформи та досягнення, що мали позитивний вплив на розвиток Русі, отримав прізвисько Яросла́в Му́дрий. Помер у Вишгороді[1], похований у Софійському соборі. У православній церкві прославлений як благовірний (тобто православний святий з монархів)[6]. Хрещене ім'я — Георгій (Юрій); також — Ярослав-Юрій Володимирович. У західній традиції — Яросла́в І