Объяснение:
Боротьба угрів за підкорення слов’янського населення Закарпаття розтяглася на століття. За часів розквіту Русі та Галицько-Волинського князівства край неодноразово входив до їхнього складу. З ослабленням Галицько-Волинського князівства Закарпаття остаточно приєдналося до Угорщини, де було поділене на окремі територіально-адміністративні одиниці — комітати. Їх очолювали призначені королем із-поміж угорських панів намісники — ішпани (жупани), що здійснювали адміністративну, військову і судову владу. Землі, особливо в низинних районах Закарпаття, роздавалися угорським землевласникам, а в міста переселялися угорці, німці, євреї. Слов’янське населення витіснялося в гори або піддавалося мадяризації (перехід на угорську мову та засвоєння угорської культури).
1. Смоленск
После появления христианства на Руси произошёл ряд изменений внутри страны и в её роли на политической арене.
Русь сблизилась с другими странами, той же Византией, приобрела статус, который зауважал европейские государства. Благодаря этому Русское государство смогло заключать выгодные для себя договора с западными странами, иногда это достигалось с династических браков (что в языческом государстве было мало возможно).
Изменился быт. Стали строиться каменные церкви, появились школы. С Византии на Русь пришли греческие богословские книги, которые надо было кому-то понимать и переводить. Русь начала превращаться в образованное государство.
Исчезло многоженство, отменили жертвоприношения, кровную месть. Ушли в некоторые языческие обряды (а некоторые остались), постепенно жизнь народа стала подчиняться христианским правилам и догмам.