Среди археологических предметов гуннского времени выделяется значительная часть вещей полихромного стиля, встреченяых в ряде погребений Нижнего Поволжья: у с. Нижняя Добринка, [3] у колхоза «Восход» близ г. Энгельса, [4] у г. Марксштадт, [5] у с. Березовки [6] и у г. Энгельса (погребение 2, курган 36) [7] Саратовской области, в двух погребениях в Волгоградской области у с. Верхне-Погромного, в могильнике у г. Ленинска, [8] а также в погребении из кургана 2 у станции Шипово, расположенной на левом берегу р. Деркула в Оренбургской области. [9]
Объяснение:
.
Територія Слобідської України простягалася на схід від Гетьманщини й охоплювала великий простір землі до лінії Курська - Воронежу на півночі, до вододілу між Дінцем та Доном на сході і землями Донських козаків на півдні
Ця родюча, квітуча за Княжої доби територія, була сплюндрована і значною мірою вилюднена з XIII ст. внаслідок татарських нападів.
СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА, Слобожанщина, Слобідщина — історико-геогр. регіон на сх. України та прилеглих територіях Росії. Утворилася в результаті колонізації українцями Дикого поля в 2-й пол. 17 — 18 ст. Охоплювала територію: у межах сучасної України — майже всю Харківську область, пд.-сх. частину Сумської області, більшу частину Луганської області (крім її пд.-сх. частини) і невелику частину Донецької області (на її півночі); у межах сучасної РФ — пд. частини Бєлгородської, Воронезької і Курської областей. Формування С.У. пов’язане з колонізаційними процесами та неоднозначними відносинами укр. переселенців із моск. урядом та рос. "служилими людьми". Формування С.У. та Укр. козац. д-ви (Гетьманщини) йшло одночасно, що визначило подібність обох укр. історико-культ. регіонів. Вагомим чинником для формування регіону було сусідство Кримського ханату, Вольностей Війська Запорозького низового і Всевеликого Війська Донського.
Назва "Слобідська Україна" походить від поселень-слобід, населення яких тривалий час було вільним і користувалося різними пільгами (не сплачувало податки на млинарство, торгівлю та винокуріння, жило за своїми звичаями, зі своїм соціальним устроєм); натомість його повинністю була охорона кордонів Рос. д-ви. Назва в рос. документації остаточно затвердилася лише в 1-й третині 18 ст., до цього укр. населення переважно називали "черкасами", а слобідські міста й полки — "черкаськими".