3)
Объяснение:
КОНСТИТУЦИОННО-ДЕМОКРАТИЧЕСКАЯ ПАРТИЯ (Кадеты) - с 1906 годы полное название – Конституционно-демократическая партия народной свободы. Российская политическая партия в начала XX века. Представляла левое крыло российского либерализма.
Ядро партии составили участники Союза освобождения и Союза земцев-конституционалистов.
Учредительный съезд Конституционно-демократической партии состоялся в октябре 1905 года в Москве; партия окончательно оформилась на 2-м съезде (январь 1906 года, Санкт-Петербург). Программные положения партии формировались на страницах жернала «Освобождение». Кадеты выступали за радикальное реформирование общественно-политической системы: разделение законодательной, исполнительной и судебной властей; введение всеобщих прямых равных и тайных выборов парламента; наделение парламента правом выдвигать кандидатов на посты министров (с последующим утверждением императором - т. н. ответственное министерство); отмену сословного деления общества; ликвидацию цензуры; введение свободы совести и вероисповедания. Кадеты - сторонники унитарного государства (но Царству Польскому и Великому княжеству Финляндскому они предполагали предоставить автономию) и принципа культурно-национального самоопределения. Предполагали решить аграрный во путём наделения землёй безземельных и малоземельных крестьян за счёт казённых, удельных, кабинетских и монастырских земель, а также путём частичного принудительного отчуждения помещичьих земель за выкуп по «справедливой» (не рыночной) цене за счёт государства. Партия выступала за отмену выкупных платежей, за введение прогрессивного подоходного и имущественного налогов, налога на наследство. Кадеты предлагали предоставить рабочим право собраний, стачек, создания союзов, отстаивали необходимость постепенного введения 8-часового рабочего дня, сокращения сверхурочных работ, учреждения примирительных камер с участием представителей рабочих и предпринимателей и др.
ОбъяснІсторія створення таблиць пов'язана з так званою першою сецесією (тобто залишення плебеями Риму). Відповідно до розповіді Тита Лівія у 494 р. до н. е. плебеї, які знемагали від утисків патриціїв і були обтяжені боргами, відмовилися виступити у військовий похід і в повному озброєнні пішли з Риму на Священну гору, де стали табором. Залишення плебеями Риму породило паніку: зменшувалася боєздатність римської армії, крім того, не виключалася можливість, що плебеї можуть заснувати самостійну державу. Патриції змушені були почати переговори і піти на поступки: була створена спеціальна магістратура народних трибунів, яка у подальшому набула величезного значення. Народні трибуни могли обиратися лише з плебеїв і користувалися недоторканністю. Спочатку їхні обов'язки полягали в захисті плебеїв від сваволі патриціанських магістратів. У зв'язку з цим вони одержали право призупиняти втілення в життя розпоряджень цих магістратів (право veto — «забороняю»). Спочатку обиралося два трибуни, потім їх кількість збільшилася до 10.
Вимога плебеїв записати правила звичаєвого права привела до створення комісії з трьох осіб, що була відправлена в Грецію для вивчення законів Солона. Після повернення комісії в Рим був скасований консулат і обрано 10 осіб для написання законів — decemviri legibus scribendis. Протягом 451 p. до н. е. вони написали 10 таблиць і винесли їх на схвалення центуріатних коміцій. Але оскільки таблиці не становили собою повного зібрання звичаєвого права, наступного року нові децемвіри винесли на схвалення центуріатних коміцій ще дві таблиці . Так виникли Закони XII таблиць — збірник законів, який був дуже важливою кодифікацією римського цивільного права.
Текст Законів XII таблиць повністю не зберігся. Оригінальний текст Законів був, ймовірно, записаний на мідних плитах і зник під час війни з галлами. Але ці дуже популярні Закони невдовзі були повністю реконструйовані завдяки тому, що вони багаторазово в історії Риму використовувалися, цитувалися, переказувалися і коментувалися. Закони містять настанови з різних розділів права.
Отже, перша римська кодифікація права припадає на середину V ст. до н. е. Вона одержала назву «Законів XII таблиць ». Протягом багатьох століть вони вважалися в Римі основним джерелом права — публічного і приватного (fons omnis publici privatigue juris).
Свою назву Закони одержали у зв'язку з тим, що були написані на 12 дерев'яних дошках, що виставлялися на міській площі. Тому ніхто не міг «посилатися на незнання закону». За деякими відомостями, від усякого юнака, що вступає в ряди громадян, вимагалося знання законів напам'ять. Вважалося, що без цього не можна виконувати обов'язки громадянина, особливо суддівські.ение:
