На берегах Ганга растут труднопроходимые джунгли. Индийцы спали на голой земле,подстелив большие,широкие листья.Жизнь людей была небезопасна.На каждом шагу их подстерегали ядовитые насекомые,голодные звери и т.п. Даже казалось,что растения и те были врагами. От густой листвы в джунглях днем было темно. Ветви деревьев крепко сплетались между собой и, касаясь земли пускали корни, делая лес еще более густым и непроходимым. Джунгли населяли дикие звери и птицы.Люди на них охотились,тем самым обеспечивая себя полноценным питанием.Также в рацион индийцев входили коренья и плоды деревьев. А ещё джунгли обеспечивали людей древесиной.
Древняя история: государство на берегах Нила. Время возникновения и первые жители Египет, как и многие другие восточные страны, возник в том месте, где был постоянный источник воды. В Китае первые поселения появились по берегам Янцзы и Хуанхэ, Междуречье располагалось в долинах Тигра и Евфрата. Государство на берегах Нила, Древний Египет, не стало исключением. Кроме источника воды, река давала жителям Та-Кемет (древнее название страны) плодородную почву, которая позволяла получать богатый урожай. Египет возник примерно шесть тысяч лет назад. Дата его образования, принятая большинством исследователей, – середина IV тысячелетия до н. э. Кто населял государство на берегах Нила в то время? В начале четвертого тысячелетия до н. э. на территории будущего Египта формируются европеоидные протоегипетские племена. Они уже вступили в период возникновения земледельческих общин. Помимо этого, они стали заниматься и скотоводством. Для них уже был характерен оседлый образ жизни. Появляются первые постройки – зернохранилища и жилища. В конце энеолита по брегам Нила существовало уже несколько протогосударств. Этот период назван исследователями додинастическим, поскольку Египет еще не был объединен под властью одного правителя в одну административную единицу.
Объяснение:
Объяснение:Араби творчо засвоїли культуру стародавнього світу — греко-еллінську, римську, єгипетську, арамейську, іранську, індійську і китайську, перейнявши її від завойованих або сусідніх народів з участю підлеглих їм народів — сирійців, персів, хорезмців (нині — узбеки і туркмени), таджиків, азербайджанців, берберів, іспанців (андалусців) та інших. Араби зробили дальший важливий крок у розвитку загальнолюдської цивілізації.
Колискою арабської культури була Західна, Центральна і Північна Аравія. Арабській культурі передувала культура населення Південної Аравії, яке розмовляло сабейською мовою і мало свою писемність. Арабська культура зазнала як впливу цієї культури, так і культури областей Передньої Азії та Єгипту, де частина арабів оселилася ще в стародавні часи, а також культури арамейського населення районів нинішніх Сирії, Лівану, Палестини та Іраку. Десь у 4 столітті араби вже створили своє літерне письмо, що являло собою один із різновидів арамейського скоропису. В 7 столітті в Аравії утворилась арабська теократична держава, яка шляхом завоювань до середини 8 століття виросла у велику феодальну імперію — арабський халіфат, що до його складу, крім країн Арабського Сходу, входили Іран, Афганістан, частина Середньої Азії, Закавказзя та Північний-Захід Індії, країни Північної Африки і значна частина Піренейського півострова (Андалусія). Арабські феодали насаджували в завойованих країнах іслам і арабську мову. Частина завойованих ними країн була арабізована, інші зберегли свою культурну і мовну самостійність, проте арабська мова в цих країнах застосовувалась в науці, як латина в середньовічній Європі. Центрами арабської культури в різні часи були Дамаск, Багдад, Кордова , Каїр та інші міста. В 9—10 століттях, що характеризуються вченими як «епоха мусульманського Відродження», провідними центрами культури були Бухара і Хорезм.