Власть последних королей из династии Каролингов во Франции очень ослабла.
В противовес Каролингам выдвинулись богатые и влиятельные графы Парижские. В конце X века крупные феодалы Франции избрали королем графа Парижского — Гуго Капета. С тех пор до конца XVIII века королевский трон оставался в руках династии Капетингов или ее боковых ветвей.
Французское королевство состояло тогда из 14 крупных феодальных владений. Многие феодалы имели более обширные земли, чем сам король. Крупные феодалы — герцоги и графы — считали короля «первым среди равных» и не всегда подчинялись его приказам. Королю принадлежало владение на северо-востоке страны с городами Париж на реке Сене и Орлеан на реке Луаре. Но король не был полным хозяином даже в собственном владении. На его землях возвышались крепости непокорных вассалов. По выражению современника, обитатели этих, «осиных гнезд» безнаказанно «пожирали страну своим разбоем». Сам король решался на проезд из одного города в другой лишь в окружении вооруженной свиты.
Король не имел власти над всей страной. Он не издавал общих для страны законов, не мог собирать налоги с ее населения и жил со своим двором за счет доходов от собственных имений. Поэтому у короля не было ни постоянного войска, ни оплачиваемых чиновников, а его военные силы состояли из отрядов вассалов, получавших феоды в его владении.
Объяснение:
Фараон у Стародавньому Єгипті одноосібно керував державою: одночасно був і верховним правителем, і головнокомандувачем. Тільки він мав право призначати та звільняти чиновників, видавати закони, оголошувати війну та укладати мир. Уся земля вважалася його власністю.
Найближчим помічником фараона був візир, який виконував обов’язки головного скарбника, стежив за станом зрошувальних каналів, зберіганням зерна, будівництвом фортець тощо. Влада на місцях, у номах (єгипетських областях), належала номархам, яких особисто призначав фараон.
Знатні та багаті люди – вельможі – виконували різноманітні доручення фараона, були суддями на місцях, обіймали різноманітні посади. У розпорядженні вельмож було багато чиновників[1], стражників і воїнів. Серед чиновників виділялися грамотії – писарі. Вони займали високе становище в суспільстві. Писарі записували прийняті фараоном рішення, складали угоди, визначали та збирали податки[2], вели облік польових робіт, врожаю, кількості худоби та ін.
[1] Чиновники – люди, які перебували на державній службі.
[2] Податок – обов’язковий збір коштів або продуктів з населення на користь держави.
Дурыс Жауабы Отаршылык пен айналысты.