На початок 20 та 21 століття початковий етап книговидання на землях України і вивчений, і висвітлений недостатньо. Усвідомити це до експедиції за старовинними виданнями та створення Музею мистецтва давньої української книги в місті Львів. Створенню музею сприяли усвідомлення важливої ролі Львова як центру книжкової культури та діяльність в місті українського та російського друкаря Івана Федорова (Федоровича).
Науковою сенсацією стали привезені з експедиції видання, якраз створені не в друкарні Івана Федоровича і до — років діяльності друкаря в місті Львів. Це дозволило припустити гіпотезу, що центрів першодрукарства на землях України було більше і якісь з них виникли та діяли до друкарні в Онуфріївському монастирі Львова. Відомим центром кириличних видань був польський Краків, де мешкала впливова українська діаспора. Ймовірно, за її ініціативи кириличні видання створив друкар Швайпольт Фіоль (Святополк фіола ?), чи то німець, чи то українець за походженням. До 20 століття зберіглося 79 примірників видань Фіоля, незважаючи на утиски майстра і спалення частини накладу його видань католиками-поляками.
Серед перших видань давньоукраїнською та кириличним шрифтом -
«Осьмогласник» (1491) з дереворитом «Розп'яття»,
«Часословець» (1491),
«Тріодь пісна» (не датована, датується 1490-ми роками)
«Тріодь цвітну» (1491)
Але першим виданням кирилицею слід вважати книги друкарні Степана Дропана.
Серед перших українських видань 16 століття —
«Новий тестамент» із мідними замочками, Почаїв, 1511 р.
«Тріодь» у шкіряній оправі, Київ, 1527 р.
«Анфологіон» у шкіряній оправі, Львів, 1542 р
«Служебник», Львів, 1546 р. та інші.
Принагідно це підтверджене і написом на надгробку Івана Федорова (у перекладі І. Крип'якевича): «Іван Федорович, друкар Москвитин, котрий своїм заходом занедбане друкарство обновив, умер у Львові. Друкар книг перед тим невидимих…», тобто Іван Федоров відновив книговидання, пред тим занедбане у Львові.
Розвиток освіти в Україні у XVIII ст.
У другій половині XVIII ст. культурний розвиток українського народу значно активізувалися, власне XVIII ст. стало періодом великого культурного піднесення, у суспільстві почався природний процес формування культурних блоків
В Україн гається відносно високий порівняно з Росією рівень письменності. У багатьох селах функціонують школи, де навчаються діти старшини, козаків і селян. Так, на Слобожанщині була 131 трирічна церковнопарафіяльна школа.
Наука й освіта вищого рівня зосередились у Київській колегії (з 1701 р. — Академія). Києво-Могилянська академія була першим і найкращим за значенням вищим навчальним закладом України. В її стінах здобували освіту українські діти і діти слов'янських народів. Студенти Академії продовжували навчання, що було нормою, у провідних європейських навчальних закладах. З неї вийшло чимало талановитих і обдарованих державних діячів, науковців, письменників і митців: Ш. Прокопович, Г. Сковорода, М. Березовський, Д. Бортнянський, І. Григорович-Барський, Н. Згурський, О. Шумлянський та ін. Академія мала велику бібліотеку, яка наприкінці XVIII ст. налічувала близько 10 тисяч томів з різних галузей знань на всіх європейських мовах, якими вільно володіли студенти.
На початок 20 та 21 століття початковий етап книговидання на землях України і вивчений, і висвітлений недостатньо. Усвідомити це до експедиції за старовинними виданнями та створення Музею мистецтва давньої української книги в місті Львів. Створенню музею сприяли усвідомлення важливої ролі Львова як центру книжкової культури та діяльність в місті українського та російського друкаря Івана Федорова (Федоровича).
Науковою сенсацією стали привезені з експедиції видання, якраз створені не в друкарні Івана Федоровича і до — років діяльності друкаря в місті Львів. Це дозволило припустити гіпотезу, що центрів першодрукарства на землях України було більше і якісь з них виникли та діяли до друкарні в Онуфріївському монастирі Львова. Відомим центром кириличних видань був польський Краків, де мешкала впливова українська діаспора. Ймовірно, за її ініціативи кириличні видання створив друкар Швайпольт Фіоль (Святополк фіола ?), чи то німець, чи то українець за походженням. До 20 століття зберіглося 79 примірників видань Фіоля, незважаючи на утиски майстра і спалення частини накладу його видань католиками-поляками.
Серед перших видань давньоукраїнською та кириличним шрифтом -
«Осьмогласник» (1491) з дереворитом «Розп'яття»,
«Часословець» (1491),
«Тріодь пісна» (не датована, датується 1490-ми роками)
«Тріодь цвітну» (1491)
Але першим виданням кирилицею слід вважати книги друкарні Степана Дропана.
Серед перших українських видань 16 століття —
«Новий тестамент» із мідними замочками, Почаїв, 1511 р.
«Тріодь» у шкіряній оправі, Київ, 1527 р.
«Анфологіон» у шкіряній оправі, Львів, 1542 р
«Служебник», Львів, 1546 р. та інші.
Принагідно це підтверджене і написом на надгробку Івана Федорова (у перекладі І. Крип'якевича): «Іван Федорович, друкар Москвитин, котрий своїм заходом занедбане друкарство обновив, умер у Львові. Друкар книг перед тим невидимих…», тобто Іван Федоров відновив книговидання, пред тим занедбане у Львові.
Розвиток освіти в Україні у XVIII ст.
У другій половині XVIII ст. культурний розвиток українського народу значно активізувалися, власне XVIII ст. стало періодом великого культурного піднесення, у суспільстві почався природний процес формування культурних блоків
В Україн гається відносно високий порівняно з Росією рівень письменності. У багатьох селах функціонують школи, де навчаються діти старшини, козаків і селян. Так, на Слобожанщині була 131 трирічна церковнопарафіяльна школа.
Наука й освіта вищого рівня зосередились у Київській колегії (з 1701 р. — Академія). Києво-Могилянська академія була першим і найкращим за значенням вищим навчальним закладом України. В її стінах здобували освіту українські діти і діти слов'янських народів. Студенти Академії продовжували навчання, що було нормою, у провідних європейських навчальних закладах. З неї вийшло чимало талановитих і обдарованих державних діячів, науковців, письменників і митців: Ш. Прокопович, Г. Сковорода, М. Березовський, Д. Бортнянський, І. Григорович-Барський, Н. Згурський, О. Шумлянський та ін. Академія мала велику бібліотеку, яка наприкінці XVIII ст. налічувала близько 10 тисяч томів з різних галузей знань на всіх європейських мовах, якими вільно володіли студенти.
1902 родиля 13 ноября
1925 уехал учиться в сталицу КАЗ АССР Кызыл-орду
1927 году, в журнале «Ранние птицы», печатается первый рассказ Мустафина «Сарсен и Мукаш».
1933 года по решению местного Совета Габиден Мустафин выдвинут на должность ответственного секретаря газеты «Пролетариат Караганды». Вскоре его перевели в Новосибирск, где стала выходить на казахском языке газета «Кызыл ту».
1938 года живёт в Алма-Ате и работает в редакции журнала «Адебиет майданы».
1940 году становится главным редактором журнала. В этот же год выходит в свет его первый роман «Жизнь или смерть», о становлении Карагандинского угольного бассейна. В 1940 году вступил в КПСС.
С 1956 года член ЦК КП Казахстана.
С 1953 по 1956 год председатель правления Союза писателей Казахстана. С 1962 по 1964 1-й секретарь правления Союза писателей Казахстана.
Депутат Верховного Совета СССР 6-го созыва.
В 1983 году было издано пятитомное собрание сочинений Габидена Мустафина.
В 2002 году именем Габидена Мустафина была названа улица в Караганде, поставлен бюст, а поселок Токаревка переименован в поселок Габидена Мустафина.
В 2002 году была выпущена почтовая марка Казахстана, посвященная Мустафину.
В 2002 году была выпущена монета номиналом в 50 тенге, посвященная Мустафину. На лицевой стороне монеты в верхней части изображен герб Казахстана, под ним в 2 строки расположена
Объяснение: