Від початку своєї історії через і до утворення перших поселень із сільськогосподарським життя, людство пройшло шлях освоєння територій, використання і видобуття вогню, початку споживання м'яса, створення знарядь полювання і праці, розвитку розмовної мови, пробудження свідомості, зародження образотворчого мистецтва.
Сільськогосподарська (неолітична) революція відбулась між 8000 і 5000 роками до н. е.та призвела до утворення осілих спільнот, тобто переходу від кочового життя (скотарство і збиральництво) до землеробства. Розрізнені поселення концентрувалися навколо життєдайних ресурсів — родючих природно зрошуваних земель, річок та озер, рясних випасів для худоби. Спільноти розвинулися у цивілізації, чому також сприяло вдосконалення транспортних засобів. Розвивалися різноманітні ремесла, поділ праці і розшарування суспільства на класи. У цих стародавніх цивілізаціях була винайдена писемність, що дозволило передавати знання з покоління в покоління на матеріальних носіях. Ці процеси розвитку стародавніх спільнот, супроводжуючись суперництвом і конфліктами, розвиваючись протягом тисячоліть, призвели до утворення держав і, потім, наддержав (імперій).
Ріст чисельності світового населенняПадіння Римської імперії в Європі наприкінці античної епохи ознаменувало початок Середньовіччя.
У середині XV століття винайдення німцем Йоганном Гутенбергом сучасного книгодрукування — відбитками на папері покритими фарбою вирізаними на дерев'яних дошках дзеркального шрифту, вчинила переворот в комунікаціях, допомагаючи завершитися Середньовіччю і проголосити про Новий час, Відродження та науково-технічну революцію.
До XVIII сторіччя накопичення знань і технологій, особливо в Європі, досягло критичної маси, яка вдихнула життя в Промислову революцію. Більше чверті тисячоліття наука, знання, технології, торгівля і супутні їм війни прискорювалися в геометричній прогресії, створюючи як сприятливі умови, так і загрози, з якими нині стикається людська спільнота, що населяє планету
20 октября 1696 года (что соответствует 30 октября по григорианскому календарю) Боярская Дума по представлению царя Петра I приняла постановление «Морским судам быть ...», и это стало первым законом о флоте и признанием официальной датой его основания.
А в начале марта 1697 г. из России в Западную Европу выехало Великое посольство. Великими полномочными послами были назначены:
Лефорт Франц Яковлевич — генерал-адмирал, Новгородский наместник;
Головин Фёдор Алексеевич — генерал и воинский комиссарий, Сибирский наместник;
Возницын Прокофий Богданович — думный дьяк, Белёвский наместник.
При них было более 20 дворян и до 35 волонтёров, среди которых находился урядник Преображенского полка Пётр Михайлов — сам царь Пётр I, фактически руководивший этой масштабной экспедицией на Запад для изучения европейского опыта и, прежде всего, корабельного искусства. Перед Петром, только что завоевавшим Азов, стояла задача создания мощного военного флота. На специальной сургучной печати, которую царь ставил на своих письмах во время путешествия, была надпись: «Я ученик и ищу себе учителей».
Формально Пётр следовал инкогнито, но его заметная внешность легко выдавала его. Да и сам царь во время путешествия нередко предпочитал лично возглавлять переговоры с иностранными правителями. Возможно, такое поведение объясняется стремлением упростить условности, связанные с дипломатическим этикетом.