Народився 20 березня 1639 р. у с. Мазепинці (нині Білоцерківський район Київської області). Належав до родини відомої правобережної української шляхти. Початкову освіту отримав у школі Київського братства, згодом закінчив Києво-Могилянський колегіум та Єзуїтську колегію у Варшаві. Протягом трьох років навчався у Німеччині, Італії, Франції та Голландії, де здобув блискучу європейську освіту, досвід європейського політичного та культурного життя. Знав кілька іноземних мов. Формування національно-політичних переконань І. Мазепи відбувалося під час служби при гетьманах П. Дорошенкові та І. Самойловичеві, які мали програми відродження самостійної й соборної української держави.
І. Мазепа був першим українським гетьманом, який незмінно тримав гетьманську булаву протягом майже 22 років (8081 днів). Цей період характеризувався економічним розвитком України-Гетьманщини, стабілізацією соціальної ситуації, піднесенням церковно-релігійного життя та культури.
На початку XVIII ст., в умовах Північної війни (1700—1721), гетьман І. Мазепа в союзі з польським королем Станіславом Лещинським та шведським королем Карлом ХІІ здійснив спробу реалізувати свій військово-політичний проект, метою якого був вихід з-під протекторату Московської держави і утворення на українських землях незалежної держави.
Помер у ніч з 21 на 22 вересня 1709 р. у с. Варниця поблизу м. Бендери. Похований у монастирі Св. Георгія (Юрія) м. Галац (Румунія).
Вагомий внесок, зроблений Іваном Мазепою у розбудову української козацько-гетьманської держави та її культури полягає у такому:
ответ
Чагатайский (Джагатайский) улус (Улус Чагатая, Чагатай Орда) — тюрко-монгольское[4] государство, образовавшееся в Средней Азии в 1266 году после распада Великой Монголии. Улус был назван по имени сына Чингисхана — Чагатая. С 1326 года официальной религией Чагатайского улуса стал ислам. В период своего расцвета в конце XIII века улус простирался от Амударьи к югу от Аральского моря до Алтайских гор на границе современной Монголии и Китая, примерно соответствуя территории Каракитайского ханства[5]. В 1340-е годы государство распалось на Могулистан и Мавераннахр Золота́я Орда́ (также Улус Джучи — Страна Джучи, или тюрк. Улу Улус — Великая Страна, Великое Государство[19]) — средневековое многонациональное государство на землях центральной Евразии, которое объединило в своем составе множество разных племён, народов и стран.
В 1224—1266 годах находилась в составе Монгольской империи[20].
В 1266 году при хане Менгу-Тимуре обрела полную самостоятельность, сохранив только формальную зависимость от имперского центра.
В начале 1320-х годов при хане Узбеке государственной религией стал ислам.
К середине XV века Золотая Орда распалась на несколько самостоятельных ханств; её центральная часть, номинально продолжавшая считаться верховной — Большая Орда, прекратила существование в начале XVI века...