Советское командование умело использовало партизанское движение в деле защиты Отечества. В первом периоде войны партизаны многочисленными диверсиями на коммуникациях снижали темп продвижения врага, создавали; трудности для подтягивания резервов ослабляли их еще до выхода к линии фронта, срывали перегруппировки, нарушали планомерное снабжение противника горючим и боеприпасами. Во втором и третьем периодах войны, когда советские войска перешли от стратегической обороны к стратегическому наступлению, партизаны ударами с тыла дезорганизовали работу управления противника, всячески препятствовали планомерному отводу его войск, захватывали на путях отхода немцев важные рубежи, узлы дорог, переправы и удерживали их до выхода к ним советских частей и соединений, вели разведку в интересах Красной армии, во взаимодействии с ней, а в некоторых случаях и самостоятельно освобождали города и другие населенные пункты. Объяснение:
Кочевы́е наро́ды — мигрирующие народы, живущие за счёт скотоводства. Некоторые кочевые народы, кроме того, занимаются охотой или, как некоторые морские кочевники в юго-восточной Азии, — рыболовством. Термин кочевье используется в славянском переводе Библии применительно к станицам измаильтян (Быт. 25:16).
Отгонное животноводство основано на сезонных перегонах скота на относительно краткие расстояния. Скот обычно перегоняется на высокогорные пастбища летом и в долины низин зимой. Погонщики имеют постоянные жилища, обычно в долинах.
Быт многих народов, традиционно относимых к кочевым, например алтайских древних тюрок, на самом деле может быть охарактеризован именно как отгонное животноводство, поскольку их перекочёвки носили сезонный характер и производились в пределах чётко очерченной территории, принадлежащей роду; часто у них имелись постоянные строения, служившие для заготовки сена на зиму для скота и жилья нетрудо пожилых членов группы, в то время как молодёжь на лето откочёвывала вместе со скотом в предгорья (джейляу). В частности, ритмы сезонного вертикального кочевания рас в сельской местности в Казахстане, Киргизии, Таджикистане, Азербайджане, Турции.
В научном смысле кочевничество (номадизм, от греч. νομάδες, nomádes — кочевники) — особый вид хозяйственной деятельности и связанных с ним социокультурных характеристик, при которых большинство населения занимается экстенсивным кочевым скотоводством. В некоторых случаях кочевниками называют всех, кто ведёт подвижный образ жизни (бродячих охотников-собирателей, ряд подсечных земледельцев и морских народов Юго-Восточной Азии, мигрирующие группы населения, такие, как цыгане, и т. д.).
Фахівці КП “Полтавський обласний центр громадського здоров’я Полтавської обласної ради” розповіли як зміна клімату впливає на здоров’я людини.
Аномальні та швидкі зміни температури можуть негативно впливати на всіх людей. Найбільше на зміну навколишнього середовища реагують метеочутливі люди, та ті, хто має захворювання, інваліди, люди похилого віку, жителі великих міст. Найбільш чутливими до різких змін температури навколишнього середовища є люди з хворобами системи кровообігу (артеріальною гіпертензією, атеросклерозом, ішемічною хворобою серця), неврологічними захворюваннями, хворобами органів дихання (бронхіт, трахеїт, бронхіальна астма, емфізема, плеврит) та хворі після перенесених гострих станів – інфаркт міокарду, інсульт, пневмонія тощо.
Вплив температури повітря на людину залежить від пори року.
Дуже тепла погода, комфортна у весняні або осінні місяці, у зимовий час буде несприятливо впливати на самопочуття. Неприродно тепла погода в зимовий період здатна призвести до депресії, а різкі переходи від теплої погоди до 20-30-градусного морозу, або, навпаки – від холодної погоди до спеки можуть спровокувати загострення всіх хронічних хвороб.
Різкі перепади температури навколишнього середовища є великим навантаженням на нервову, імунну системи й систему кровообігу, а тому небезпечні для осіб, які страждають, насамперед, від пороку серця, склерозу судин, хвороб нирок, різноманітних хронічних захворювань запального характеру.
За умов низької температури повітря виникає небезпека переохолодження (гіпотермія) організму внаслідок посиленої тепловіддачі. У результаті дії холоду виникають озноби, обмороження й створюються умови для появи або загострення захворювань органів дихання, м’язово-суглобного апарату та периферійної нервової системи гається погіршення працездатності та витривалості.
У теплий період під впливом високої температури гається порушення умов тепловіддачі, послаблення діяльності серцево-судинної системи, зниження діяльності шлунково-кишкового тракту, відбувається перерозподіл крові від внутрішніх органів до шкіряного покриву, що призводить до зниження артеріального тиску. Високі температури провокують головний біль, загальне погане самопочуття, задишку, слабкість. Зниження вмісту кисню в повітрі, що гається при високій температурі, призводить до сильного кисневого голодування всіх органів і тканин організму, розвитку ішемічної хвороби серця та бронхіальної астми. Знижується увага й координація рухів, істотно зменшується працездатність.
Несприятливими є поєднання високих температур повітря й високих значень відносної вологості, що створюють неприємне відчуття задухи. При задус гається порушення терморегуляції організму, яке несприятливо діє на осіб із захворюваннями серцево-судинної системи, позначається і на працездатності здорових людей.
Виникнення серцево-судинних захворювань, інфаркту, інсульту та інших неінфекційних захворювань обумовлено комплексом причин, але на 80% залежить від життя. Такі фактори ризику, як підвищена маса тіла, шкідливі залежності (куріння, зловживання алкоголем, наркозалежність), підвищений артеріальний тиск, стреси, впливом надлишку тепла. Сонячний удар – ураження центральної нервової системи внаслідок інтенсивної тривалої дії прямих сонячних променів на голову.
Тепловий і сонячний удари – це патологічні стани, що супроводжуються сильним головним болем, запамороченням, загальною слабкістю, зблідненням, сповільненням рухів. Можливі нудота, блювання, короткочасна втрата свідомості, підвищення температури тіла до 40°С. При подальшому впливі високої температури шкіра обличчя й губ синіє, посилюється задишка. Пульс стає слабким і може зовсім зникнути. З’являються занепокоєння, марення, галюцинації та судоми. Перегріву сприяють: фізичні навантаження та інтенсивна робота м’язами, цупкий і теплий одяг, підвищена вологість повітря, мала швидкість руху повітря, недостатнє вживання води.
“Якщо у людини з’явились ознаки перегрівання, необхідно одразу ж викликати лікаря. Людину, яка отримала тепловий чи сонячний удар, потрібно покласти у прохолодне місце, підійняти її голову, розстебнути одяг, напоїти водою. Для збільшення тепловіддачі на лоб покласти холодний компрес і змочити одяг водою”, – радять лікарі.
Велике значення для здоров’я людини, в тому числі для людей з хронічними захворюваннями, має вода. Вона бере участь у здійсненні фізіологічних функцій організму, видаленні продуктів обміну, регулює температуру тіла. Загальний вміст води в організмі людини становить 65% від маси тіла. Тому важливо дотримуватися питного режиму і щодоби випивати 1,5-2,0 л води в залежності від маси тіла. Зневоднення організму на 1-1,5 л вже викликає відчуття спраги, втрата 10% води спричиняє серйозні