На момент вступления на престол Александра 2 в обществе очень сильно назрел вопрос об отмене крепостного права. Об этом говорили практически открыто. Ужасы крепостничества открыл всему народу А.Н. Радищев своим произведением «Путешествие из Петербурга в Москву». Лозунгом всех тайных обществ была борьба с «мерзостью крепостного права».
Что касается экономики, то там назрело убеждение в том, что подневольный труд тормозит развитие хозяйства страны. Некоторые помещики и предприниматели освободили своих крестьян по закону 1840 года, разрешавшим давать свободу крестьянам. Но остальная, подавляющая масса дворянства, была категорически против отмены крепостного права, они вообще не представляли свою жизнь без обслуги (крепостных).
В связи с этим, перед новым императором встала проблема решения вопроса об отмене крепостного права. Он вынужден был встать на путь перемен, хоть и не был сторонником коренных реформ.
Объяснение:
Святосла́в І́горович (близько 938[2] — березень 972) — великий князь київський (945—972). Представник династії Рюриковичів. Єдиний син київського князя Ігоря і княгині Ольги. Після загибелі батька перебував під регентством матері (945—964)[3]. Ставши самостійним правителем, проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію Руської держави. Підкорив волзьких булгар, аланів, радимичів, в'ятичів (964). Розгромив Хозарський каганат (965—968)[3]. 968 року допоміг візантійському імператорові Никифору Фоці придушити повстання болгар, але його спроба залишитися в Болгарії змусила Візантію нацькувати на Київ печенігів[3]. Відігнавши їх, посадив своїх синів намісниками на Русі — Ярополка в Києві; Олега в Овручі, Володимира у Новгороді[3]. 969 року вирушив у другий похід на Болгарію[3][4]. 971 року був обложений у болгарському місті Доростолі, змушений повернутися на Русь. На зворотному шляху загинув у засідці на Дніпрі, яку влаштував печенізький хан Куря[3]. Прізвисько — Хоро́брий[5].
Святослав Ігорович