Союзники — некто или нечто, находящееся в союзе: Антигитлеровская коалиция — объединение государств и народов, сражавшихся во Второй мировой войне против стран нацистского блока.
Оптиматы — идейно-политическое течение в Древнем Риме во II—I вв. до н. э., которое выражало интересы сенатской аристократии — так называемого нобилитета — в противовес популярам. Применение термина в исторических исследованиях остаётся дискуссионным во
Популя́ры — идейно-политическое течение в поздней Римской республике конца II—I вв. до н. э., противостоявшее оптиматам и отражавшее интересы плебса, прежде всего сельского. Вожди популяров, выступая против нобилитета, сами же принадлежали, за редким исключением, к нобилитету.
Итали́йцы (ита́лики) (лат. Italici) — в более широком смысле: народы, населявшие Апеннинский полуостров и прилегающие острова (Корсику, Сардинию, Сицилию) до образования Римского государства и впоследствии ассимилированные римлянами[1]. В более узком смысле — племена индоевропейской группы, в древности населявшие Апеннинский полуостров и говорившие на италийских языках. Подразделялись на две ветви: фалискско-латинскую, объединявшую фалисков, латинов, авзонов (или аврунков), энотров, сикулов и др. и умбро-оскско-сабелльскую, включавшую умбров, осков (самниты, сабины, эквы, вольски и др.) и сабеллов (марсы, марруцины, френтаны, вестины и др.). По всей видимости, народы, входящие в эти ветви, являлись потомками двух миграционных волн индоевропейцев, проникших на территорию Италии в разное время.
Тевтоны — древнегерманское племя, жившее на западном побережье Ютландии, в низовье реки Эльбы (к востоку от нижней Эльбы) и на датских островах.
Кимвры- древнегерманское племя.
Аграрный - земельный.
Законопроект — документ с текстом закона, предлагаемый к принятию законодательному органу или на референдум.
Прови́нция — территориальная, часто административная, единица в пределах государства или страны.
Нобилитет — в Древнеримской республике правящее сословие рабовладельческого класса из патрициев и богатых плебеев.
Гражда́нская война́ — наиболее острая форма разрешения накопившихся социальных противоречий внутри государства, которая проявляется в виде крупномасштабного вооружённого противостояния между организованными группами или, реже, между нациями, входившими в состав ранее единой страны. Целью сторон, как правило, является захват власти в стране или в отдельном регионе.
Объяснение:
Для вельможи ещё при его жизни строили каменную гробницу, стены которой украшали надписями, рисунками и рельефами. Египтяне верили, что все нарисованное и высеченное из камня чудесным образом может ожить. поэтому в гробнице изображали себя, свой дом, жену, детей и всё имущество, чтобы после смерти жить так же, как прежде, - и даже лучше.
небольшие рисунки могут изображать фараона, а могут и богов. изображения богов как бы символизируют покоение, а изображение фараона- знатность. некоторые помещены в рамочки для того чтобы выделить важную информацию( мне так такежется)
Відповідь:
Пояснення:Французький абсолютизм — абсолютна монархія, що утвердилась у Франції в останні два століття існування Старого порядку. Абсолютизм прийшов на заміну періоду станової монархії і був ліквідований Великою Французькою революцією.
Спроба генеральних штатів в період релігійних війн обмежити королівську владу не вдалась. Цьому завадили прагнення знаті повернутися до феодального роздроблення і бажання міст відновити свою колишню незалежність, тоді як генеральні штати могли бути всього лиш центральною владою, при цьому не надаючи більш широких прав містам та місцевій знаті.
З іншого боку, вищі стани і міщани ворогували між собою. Народ був невдоволений свавіллям дворян і міжусобицями, та був готовий підтримати владу, яка рятувала його від анархії. Генріх IV взагалі не скликав генеральних штатів; після цього вони скликалися лише одного разу. Головним завданням його уряду було покращення економічного добробуту країни і державних фінансів. Йому допомагав міністр Сюллі — суворий і чесний гугенот. Вони піклувалися про розвиток сільськогосподарського сектору (землеробства) і промисловості, про полегшення податкового навантаження, про внесення порядку в фінансову систему, однак для втілення задумів їм забракло часу.
У період раннього дитинства Людовіка XIII, в 1614 році, для припинення заворушень в управлінні були скликані генеральні штати. Третій стан виступив з цільовою програмою перетворень:
1) скликати державних чиновників на певні терміни;
2) привілеї духовенства і дворянства мали бути відмінені, а податки розповсюджувалися б більш рівномірно;
3) уряд припиняв купувати покірність вельмож грошовими роздачами, для того щоби припинити довільні арешти.
Вище духівництво і дворянство були вкрай незадоволені такими заявами і протестували проти слів оратора третього стану, який зрівняв три стани з трьома синами одного батька. Привілейовані стани не хотіли бачити братами людей, яких вони швидше вважали своїми слугами. Скликання штатів не змінило ситуацію, і після цього вони не скликалися протягом 175 років.
Початок встановлення режиму абсолютизму у Франції поклала ще династія Валуа в кінці XV ст. (Людовік XII, Генріх II). Велике значення мало остаточне завершення політичного об'єднання країни за Людовіка XI (1461-1483), а його наступники намагалися скористатися наданими можливостями для встановлення повного контролю над усіма провінціями та для ліквідації автономії міст. До середини XVI ст. майже уся територія країни перебувала під владою короля. Нова династія Бурбонів (з другої пол. XVI ст.) мала уже необмежену владу. Утвердження абсолютизму супроводилося війнами між католиками і гугенотами, монархія зуміла використати і цю обставину для свого зміцнення.
Остаточно сформувався абсолютизм за кардинала Рішельє, який служив у слабовольного Людовіка XIII. Рішельє суворо придушував виступи народних низів, розправлявся з релігійними дисидентами-гугенотами, рішуче карав непокірних магнатів. «Інтереси держави,-стверджував Рішельє,- є найвище благо... Моя перша ціль - велич короля, друга - могутність королівства».
Для управління провінціями замість колишніх герцогів і графів та їх наступників - прево і бальї були поставлені нові королівські чиновники - «інтенданти поліції, юстиції і фінансів». В їхню компетенцію входило керівництво місцевою поліцією та збройними силами, а також збір податків. Інтендантів призначали з осіб немісцевого походження, як правило, незнатних. Ця посада не продавалася з торгів, як майже усі інші.