Политика социальных реформ была разработана и реализована Д. Ллойд Джорджем, который с 1905 г. на многие годы вошел в либеральное правительство, сначала став министром торговли и промышленности, а затем - министром финансов. Социальное законодательство предоставляло рабочим право на компенсацию при несчастных случаях на производстве, пенсии по старости с 70-летнего возраста, социальное страхование по болезни, инвалидности и – впервые в истории – по безработице, рабочий день для шахтеров был ограничен 8 часами. Эти реформы помимо их практического значения - повышения уровня жизни рабочих, утверждали новые принципы социальных отношений – ответственность государства и общества за жизнь, здоровье и относительное благополучие своих граждан.
Первая мировая война ускорила движение Д. Ллойд Джорджа к вершине политической власти. Деятельность на посту министра вооружений и военного министра продемонстрировала его организаторский талант, решительность и гибкость. Благодаря этим его качествам успешно была осуществлена перестройка экономики на военный лад. Он понял, что эффективно вести войну на базе «невмешательства» государства невозможно. Государство активно стало контролировать экономическую сферу – «сверхприбыли» облагались «сверхналогами» , вводились карточки на основные продукты питания. Беспрецедентным для Англии стало введение всеобщей военной службы – конскрипции.
Объяснение: У другій половині XVIII ст. культурний розвиток українського народу значно активізувалися, власне XVIII ст. стало періодом великого культурного піднесення, у суспільстві почався природний процес формування культурних блоків
В Україн гається відносно високий порівняно з Росією рівень письменності. У багатьох селах функціонують школи, де навчаються діти старшини, козаків і селян. Так, на Слобожанщині була 131 трирічна церковнопарафіяльна школа.
Наука й освіта вищого рівня зосередились у Київській колегії (з 1701 р. — Академія). Києво-Могилянська академія була першим і найкращим за значенням вищим навчальним закладом України. В її стінах здобували освіту українські діти і діти слов'янських народів. Студенти Академії продовжували навчання, що було нормою, у провідних європейських навчальних закладах. З неї вийшло чимало талановитих і обдарованих державних діячів, науковців, письменників і митців: Ш. Прокопович, Г. Сковорода, М. Березовський, Д. Бортнянський, І. Григорович-Барський, Н. Згурський, О. Шумлянський та ін. Академія мала велику бібліотеку, яка наприкінці XVIII ст. налічувала близько 10 тисяч томів з різних галузей знань на всіх європейських мовах, якими вільно володіли студенти.
Соціальний стан студентів був досить різний — від дітей заможних родин до дітей міщан. Багато вихованців стали викладачами різних навчальних закладів України, Болгарії, Росії, Сербії, Чорногорії, Чехії та інших країн Європи й Азії.
В Академії крім наукових студій розвивалися мистецтва. Одними з найпопулярніших стали театральні вистави; авторами п'єс, режисерами й акторами були викладачі та студенти Академії. Вони відіграли важливу роль у зародженні українського театру. Обов'язковою дисципліною для всіх слухачів було вивчення поетики і музики, а любов до хорового співу українців загальновідома, тож і при Академії працювали великий зведений хор і оркестр. Театр, хор і оркестр зажили популярності серед киян. Академія стала взірцем для навчальних закладів України. За її типом відкривають колегії в Чернігові, Переяславі, Харкові. Так, зокрема, Харківська колегія в 1727 р. на початку своєї діяльності стає центром освіти Слобожанщини; тут навчалося близько 500 студентів, викладались інженерні науки, геодезія, географія, артилерійська справа, іноземні мови.
Українська старшина, розуміючи роль і значення освіти для розвитку нації, настійно порушувала клопотання перед царським урядом про відкриття в Україні вищих навчальних закладів — університетів. Проте ці клопотання ігнорувалися.