.Українська народна партія єсть партія робітницької маси українського народу; єсть партія українського міського і сільського пролетаріату.
Українська народна партія визнає соціалістичний ідеал як єдиний, котрий може остаточно задовольнити український і інші народи, знищити визиск, безправ’я, знищить сучасний устрій, збудований на насиллі, примусі, нерівності і пануванні.
Цей ідеал такий: взагалі, знаряддя виробу - фабрики і заводи на землі, оселеній українським народом, мусять належати Українцям-робітникам, а земля (рілля) - Українцям-хліборобам.
ВІЛЬНА НЕПІДЛЕГЛА САМОСТІЙНА РЕСПУБЛІКА - УКРАЇНА РОБОЧИХ ЛЮДЕЙ.
...Аби позбутись бюрократичної централізації, яка єсть ворог свободи взагалі, Самостійна Республіка Україна будучини мусить бути спілкою вільних і самоправних українських земель, що різняться умовами життя: такі: Слобожанщина, Правобережна Україна, Запоріжжя, Кубань, Чорномор’я, Полісся, Галичина і т. д.
Будуємо і боремося за Самостійну Україну зовсім не для того, аби в їй панували капіталісти, хоч і українські. Весь час боротьби не забуваємо, що єдине соціалістичний ідеал може остаточно задовольнити український пролетаріат і, взагалі, працюючий український люд.
.Українська народна партія єсть партія робітницької маси українського народу; єсть партія українського міського і сільського пролетаріату.
Українська народна партія визнає соціалістичний ідеал як єдиний, котрий може остаточно задовольнити український і інші народи, знищити визиск, безправ’я, знищить сучасний устрій, збудований на насиллі, примусі, нерівності і пануванні.
Цей ідеал такий: взагалі, знаряддя виробу - фабрики і заводи на землі, оселеній українським народом, мусять належати Українцям-робітникам, а земля (рілля) - Українцям-хліборобам.
ВІЛЬНА НЕПІДЛЕГЛА САМОСТІЙНА РЕСПУБЛІКА - УКРАЇНА РОБОЧИХ ЛЮДЕЙ.
...Аби позбутись бюрократичної централізації, яка єсть ворог свободи взагалі, Самостійна Республіка Україна будучини мусить бути спілкою вільних і самоправних українських земель, що різняться умовами життя: такі: Слобожанщина, Правобережна Україна, Запоріжжя, Кубань, Чорномор’я, Полісся, Галичина і т. д.
Будуємо і боремося за Самостійну Україну зовсім не для того, аби в їй панували капіталісти, хоч і українські. Весь час боротьби не забуваємо, що єдине соціалістичний ідеал може остаточно задовольнити український пролетаріат і, взагалі, працюючий український люд.
На первом этапе приоритет отдавался выпуску продукции для военных нужд. На втором эта-пе промышленность стала выпускать продукцию и для населения.
Указом 1722 г. городские ремесленники были объединены в цеха, но в отличие от Западной Европы их организовывало государство, а не сами ремесленники, для изготовления изделий, не-обходимых армии и флоту.
Более высокой формой промышленного производства была мануфактура. В результате пре-образований Петра I в первой четверти XVIII в. в развитии мануфактурной промышленности про-изошел резкий скачок. По сравнению с концом XVII в. число мануфактур увеличилось примерно в пять раз и в 1725 г. составило 205 предприятий.
Особенно большие успехи были достигнуты в металлургической промышленности, что вы-зывалось необходимостью вооружения армии и строительства флота. Наряду с заводами в старых районах (Тула, Кашира, Калуга) возникли заводы в Карелии, а затем на Урале. Именно в этот пе-риод началось широкое освоение железных и медных руд Урала, который вскоре стал основной металлургической базой страны. Выплавка чугуна достигла 815 тыс. пудов в год, по этому показа-телю Россия вышла на третье место в мире, уступая только Англии и Швеции. Было организовано крупное производство меди. На втором месте шли текстильные мануфактуры, получившие разви-тие в центре страны. Здесь работали также кожевенные предприятия, обеспечивавшие изделиями прежде всего армию.
При Петре I в России возникли новые отрасли: судостроение, шелкопрядение, стекольное и фаянсовое дело, производство бумаги.
В развитии крупной промышленности большую роль играло государство. Оно строило заво-ды частным предпринимателям, обеспечивало мануфактуры рабочей силой.
На мануфактурах использовался как вольнонаемный, так и принудительный труд крестьян, работавших на вотчинных предприятиях своих помещиков, а также приписных крестьян из госу-дарственной и дворцовой деревни. Указом 1721 г. купцам была разрешена покупка для своих за-водов крепостных крестьян, которые стали называться впоследствии посессионными. Таким обра-зом, в первой четверти XVIII в. произошел скачок в развитии крупного производства и в исполь-зовании вольнонаемного труда. Это можно считать вторым этапом в начальном периоде генезиса капиталистических отношений в промышленности России (первый этап – XVII в.).
А план по тексту составишь сам )