Через те що Україна перебували у складі католицькою Польщі, влада якої поширювала, власне, католицтво за до мереж колегій і друкарень, становище Української православної церкви було вкрай складним.
Теж нелегкими були і зовнішні фактори для Української православної церкви.
В 1453 році Константинополь був захоплений турками-османами, отже, була втрачена можливість впливати на православну церкву з боку Візантії, що була теж православною.
В 1589 році Московський Патріархат був визнаний Константинопольським Патріархатом, надання його главі титулу Патріарха Московського та всієї Русі, що занепокоїло українських церковних діячів.
З ці всі вище згадані аспектами все частіше підштовхували українських церковних діячів до об'єднання з римо-католицькою церквою, яке відбулося в 1596 році.
Проте почали формуватися національно-релігійні громадські об'єднання міщан при православних церквах, які називалися братствами. Братчики, тобто члени об'єднання, розгорнули широку культурно-просвітницьку діяльність: створювалися бібліотеки, відкривалися друкарні та школи. Також вони забезпечували храми книжками, іконами, свічками тощо.
Отже, не дивлячись на всі труднощі, які з'явилися перед Українською православною церквою, її народ, тобто українці, змогли зберегти свою віру, несучи її крізь віки.
Якщо думати логiчно то покровительство та захист який надавався як то Вiд союзу с якимимось країнами або просто об'єднання однієї держави з другою та також це могли бути така схема...
К прикладу: У короля Георцога ХІІІ який хоче на тебе напасти з Росією який потім поділить твою країну навпіл, мається донька. А в тебе є син де ти дійдеш до тієї думки що як я віддам сина заміж доньці Георцога ХІІІ то це значить я так можу заключить з ним союз та напасти разом з герцогом на Росію яка не буде очікувати на такий обсяг таких справ.