Після поділів Польщі до складу Російської імперії увійшли всі інші українські землі, за винятком Галичини, Закарпаття і Буковини. Однак і в складі Росії польської знаті була дана можливість зберегти впливове становище в суспільній структурі західних губерній, оскільки російська влада безуспішно намагалися заручитися її лояльністю. Однак, у міру провалу такої політики і спалахування польських повстань, протягом XIX століття владою робилися спроби емансипувати східнослов'янське населення від польського впливу, в тому числі шляхом скасування унії і повернення правобережних парафій в православ'я. У відповідь, польські інтелектуали, в тому числі хлопомани, почали підтримувати українофільські течії і в значній мірі сприяли виникненню українського національного руху. В королівстві Галичини і Лодомерії, польська меншина, поповнилась втікачами з Російської імперії, учасниками повстання 1863 року.
Демос (др.-греч. δῆμος) — «народ».
В Древней Греции термином демос обозначались свободные граждане, имеющие гражданские права, в отличие от рабов и других категорий неполноправного населения. В гомеровскую и архаическую эпохи (XI—VI века до н. э.) демосом назывался простой народ (в основном, сельское население), в отличие от родовой аристократии.
Аристокра́тия («власть лучших»: др.-греч. ἀριστοκρατία ← ἀριστεύς «знатнейший, благороднейшего происхождения» + κράτος «мощь, власть, вождь») — форма государственного правления, при которой власть принадлежит знати (в отличие от единоличного наследственного правления монарха, единоличного выборного правления тирана или демократии).