Объяснение:
Після смерті Данила Галицького князівство знову втрачає свою єдність: його землі поділено між трьома нащадками князя - Левом, Мстиславом і Шварно.
Найпослідовніше продовжував державницьку політику батька Лев Данилович (1264 - 1301 рр.). Він приєднав до своїх володінь Закарпаття та Люблінську землю. Завдяки цьому територія Галицько-Волинської держави стала найбільшою за всю свою історію.
На землі XIII - XIV ст. відновилася єдність Галицько-Волинської держави під владою наступника Лева - князя Юрія I (1301 - 1308 рр.). Він, як і Данило, прийняв королівський титул і назвав себе "королем Русі та князем Володимирії". За період правління Юрія I розквітли міста, піднеслася торгівля, зріс економічний добробут. І хотя князь змушений був повернути зміцнілій Польській державі Люблінську землю, його міжнародний авторитет і вплив зростали. Про це свідчить установлення у 1303 р. окремої Галицької митрополії, яка безпосередньо підпорядковувалася Вселенському патріархові в Константинополі.
Дарий выбрал позицию, явно невыгодную для его огромного войска, которое оказалось зажатым между горами. Македонцы, уступавшие врагу числом, но гораздо более маневренные, устроили настоящую резню. Дарий на колеснице оказался в гуще сражения. Он увидел, что прямо к нему прорывается легко раненный в бедро Александр, перепугался, бросил колесницу и знаки царского достоинства и ускакал на коне погибшего кавалериста. С бегством царя рванула врассыпную и его деморализованная армия.