всі історичні епохи жили люди, які любили подорожувати і прагнули у своїх мандрах побачити нові землі. У Середньовіччі знаменита «Книга про різноманітність світу» Марко Поло відкрила перед європейцями дивовижний світ Сходу. Повідомлення венеціанського купця широко використовували для складання географічних і морських карт. В освоєнні Північної Атлантики помітну роль відіграли нормани. Вирушаючи упоходи за здобиччю, вони неодноразово перетинали океан і навіть заснували на землях Америки тимчасові поселення. Чому ж саме ранній Новий час став епохою, коли відкриття, здійснювані європейцями на морі й на суші, отримали назву Великі географічні відкриття? Річ у тім, що тогочасні мореплавці результатами своїх сміливих подорожей не тільки розширили межі відомого європейцям світу та їхні уявлення про нього, але суттєво змінили й сам світ
1517- початок реформації в Німеччині , 1519-1522- перша навколосвітня подорож Магелана , 1524-1525- селянська війна в Німеччині , 1562-1598- релігійні війни у Франції , 1588- розгром "непереможної армади " , 1607 - Заснування Джеймстауна - першого постійного поселення англійців у північній Америці. , 1640-1660- англійська буржуазна революція ; 1653-1657- протекторат Олівера Кромвеля в Англії , 1688- "славна революція" в Англії , 1760- ті - початок промислового перевороту в Англії.
Объяснение:На останньому етапі існування середньовічного суспільства в XV – першій половині XVII ст. темпи економічного розвитку європейських країн ще більше зростають. Епохою Великих географічних відкриттів прийнято називати строго визначений історичний період. Його хронологічні рамки вітчизняні історики і географи звичайно обмежують серединою XV - серединою XVII ст. Жодна інша епоха не була настільки насичена географічними відкриттями, ніколи вони не мали такого виняткового значення для долі Європи й усього світу.
У ХVІ–ХVІІІ ст. відбувається подальше вдосконалення знарядь праці. Використовувалися нові інструменти, прилади, верстати й механізми. У промисловості, як і в сільському господарстві, головним видом енергії була фізична сила людини, тварин, води, вітру. Але успіхи в металургії, текстильній промисловості, будівництві кораблів, виготовленні зброї приводили до появи перших механізмів — верстатів, прядильних машин тощо. Поява точних географічних карт, навігаційних приладів, будування каравел відкрило можливості перевозити велику кількість товарів у найвіддаленіші райони земної кулі.
Прогрес у сільському господарстві був повільнішим. Але вдосконалювалася техніка обробки землі, у Європі почали застосовувати добрива, вирощували рослини, привезені з Азії та Америки (рис, кукурудзу, тютюн).
Беринг (Bering), Витус Ионассен (тж. Иван Иванович) (1681—1741) — мореплаватель, офицер русского флота, капитан-командор. По происхождению датчанин.
В 1725—1730 и 1733—1741 руководил Первой и Второй Камчатскими экспедициями по проливу между Чукоткой и Аляской (впоследствии Берингов пролив), достиг Северной Америки и открыл ряд острововАлеутской гряды.
Именем Беринга названы остров, пролив и море на севере Тихого океана, а также Командорские острова. Вархеологии северо-восточную часть Сибири, Чукотку и Аляску (которые, как сейчас считается, соединялись ранее полоской суши) часто называют общим термином Берингия.Витус Беринг родился в 1681 году в датском городе Хорсенс, закончил кадетский корпус в Амстердаме в 1703 году, в том же году поступил на русскую службу в чине подпоручика, после путешествия в Ост-Индию, и служил на российском Балтийском флоте во время Великой Северной войны.
В 1707 году произведён в поручики. В 1710 году переведён на Азовский флот, произведён в капитан-лейтенанты, командовал шнявой «Мункер».
В 1710—1712 служил на российском Азовском флоте и участвовал в войне с Турцией.
В 1712 году переведён на Балтийский флот, в 1715 году произведён в капитаны 4 ранга.
Женившись на русской, Беринг в последний раз побывал на родине в 1715 и больше туда не возвращался.
В 1716 году командовал кораблём «Пёрл». В 1717 году произведён в капитаны 3 ранга. В 1719 году командовал кораблём «Селафаил». В 1720 году произведён в капитаны 2 ранга, командовал кораблём «Мальбург», затем — кораблём «Лесное». В 1724 году уволен по со службы, а затем вновь принят на службу командиром «Селафаила» в чине капитана 1 ранга.