Виступи іхетуанів почалися в провінції Шаньдун ще в 1898 р. і були спрямовані проти німецьких місіонерів, а також солдатів і фахівців, намечавших трасу залізниці. Траса не могла не торкнутися могильні землі шанованих предків, що викликало в країні особливу лють. Місцеві влади намагалися навести порядок, але, незважаючи на це, рух всі ширився. У 1899-1900 рр. воно перемістилося до столичної провінції Чжілі. Численні загони розташувалися поблизу Пекіна і Тяньцзіня. Стурбовані іноземні дипломати наполягали на прийняття рішучих заходів проти повстанців, але цинское уряд не поспішав з цим. Обстановка тим часом ставала все більш загрозливою. В кінці травня 1900 р. на нараді посланців держав було прийнято рішення направити в Пекін додатковий контингент військ для охорони місій. Крім того, на адресу цинского уряду були направлені заяви загрозливого характеру, які 17 червня були підкріплені захопленням фортеці Дагу поблизу Тяньцзіня зведеним загоном іноземних військ, що фактично означало оголошення війни.
Объяснение:
В XVI—XVII веках Османская империя достигла наивысшей точки своего влияния. В этот период империя османов была одной из самых могущественных стран мира — многонациональное, многоязычное государство, простиравшееся от южных границ Священной Римской империи — окраин Вены, Королевства Венгрия и Речи Посполитой на севере, до Йемена и Эритреи на юге, от Алжира на западе, до Каспийского моря на востоке[11]. Под её владычеством находилась бо́льшая часть Юго-Восточной Европы, Западная Азия и Северная Африка[12]. В правление султана Селима I (1512—1520) османское государство стало халифатом.
Объяснение: