Афинский Акрополь – сложный архитектурно-пространственный комплекс. Включал в себя такие строения:
1.Пропилеи — парадный вход на территорию архитектурного комплекса Акрополь. Пропилеи можно перевести как «преддверие» . Второе по времени постройки здание на Акрополе после Парфенона, сооружено по проекту одного из самых востребованных архитекторов классической Греции — Мнесикла, в 437—432 годах до н. э.
2.Храм Ники Аптерос – необыкновенно изящный мраморный храм, примыкающий к юго-западному крылу Пропилей, был построен архитектором Калликратом. Проект храма осуществлен в 450 до н. э. , а его возведение проводилось в 427–421 до н. э. Здание поставлено под небольшим углом к фасаду Пропилей. Это амфипростиль, украшенный четырехколонными портиками ионического ордера с обоих фасадов. Стоящий на трехступенчатом постаменте, храм со всех сторон опоясывала скульптурная лента фриза, на которой изображались эпизоды борьбы греков с персами, олимпийские боги (Афина, Зевс, Посейдон) . Внутри храма находилась ныне не сохранившаяся скульптура Афины-Ники, по свидетельствам очевидцев, изображенная со шлемом в одной руке и плодом граната, символом победоносного мира, – в другой.
3.Парфенон (от греч. parthenos – дева) – храм богини Афины Парфенос (Девы) – величайший памятник древнегреческого искусства. Возведен по приказу Перикла (447–438 до н. э. ) на месте незаконченного и разрушенного персами храма. Архитекторами были Иктин и Калликрат. Однако, предполагается, что Фидий создал общую композицию ансамбля. Парфенон представляет собой мраморный дорический периптер (длина – 69,54 м, ширина – 30,89 м) с 17 колонными по длинным сторонам и с 8 – по торцевым (восьмиколонные портики) . Высота колонн 10,43 м.
4.Эрехтейон – выдающийся памятник древнегреческой архитектуры, выполненный неизвестным автором (421–415 и 409–406 до н. э.) . Ионический храм, находящийся недалеко от Парфенона, посвящен Афине, Посейдону и легендарному царю Афин Эрехтею, давшему название храма. Одна из легенд, связанная с этим храмом, рассказывает о споре богов (Афины и Посейдона) о покровительстве Аттике. Рядом с храмом росло оливковое дерево – дар Афины жителям города. Сожженное персами в 480 до н. э. , как рассказывали легенды, оно вновь возродилось. Пол храма сохранял следы от удара трезубцем Посейдона.
5.Театр Одеон был сооружен в 161 г. Геродом Аттиком. Это был выдающийся человек своего времени, педагог и философ, получивший в наследство от отца значительное состояние. Крытый Одеон был построен им после смерти жены Ригиллы и предназначен для музыкальных представлений, посвященных ее памяти.
6.Статуя Афины Промахос (Афины-Воительницы) — огромная бронзовая статуя работы Фидия на афинском Акрополе, воздвигнутая в 465-455 годах до н. э. Стояла на высоком постаменте между Эрехтейоном и Парфеноном. Афина была изображена в шлеме, с щитом и копьём, причём шлем и остриё копья были золотыми.
7.Пинакотека -картинная галерея находилась рядом с парадным входом с левой стороны.
На IзI
Объяснение:
У 1000 році на місці, яке сьогодні займає кам’яна твердиня, князь Володимир заснував дерев’яну фортецю для захисту західних земель Київської Русі. У 1069 році війська польського правителя Болеслава протягом півроку тримали в облозі фортецю, але поставити свої знамена на її вежах так і не зуміли. Через 80 років засновник Москви, князь Юрій Долгорукий, також на протязі шести місяців безуспішно намагався заволодіти укріпленням. В 1150 та в 1155 році Галицькі князі здійснили провальні спроби підкорити неприступну твердиню. В 1259 році стіни витримали штурм золотоординських військ. Але історія іноді робить круті повороти: у 1267 році Волинський князь Василько Романович за вимогою намісника Бурундая зніс мури.
Князь Любарт
Засновник замку, князь Любарт
На сьогоднішній день тільки стародавні літописи є свідченням того, що на місці кам’яних стін раніше були дерев’яні, які також успішно стримували ворога. В 1331 році син Литовського князя Любарт одружився на Агрипині, доньці правителя Галицько-Волинського князівства. Він прийняв православну віру та в 1340 році зійшов на княжий престол. Саме він наказав замість дерев’яних звести кам’яні стіни. 1340 рік вважається роком заснування Луцького Замку. Його будівництво велося з цегли. Крім того, на річці Стир була побудована дамба, що дозволило підняти рівень води навколо твердині. У 1366 році місто місто було захоплено польськими військами і з цього часу Луцьк стає не тільки постійною резиденцією князя, але й столицею князівства.
Надійність фортеці була добре відома в європейських країнах. Не дивно, що саме тут, у Верхньому Замку в Луцьку, був проведений з’їзд монархів 1429 року. Той з’їзд за сучасними мірками можна прирівняти до зустрічі G-8. 15 тисяч людей приїхали в Лучеськ (Луцьк) щоб обговорити найгостріші політичні, економічні проблеми.
Замок Любарта, як прозвали його місцеві жителі, витримає ще не один штурм та не одну облогу. Татари, поляки намагалися захопити Луцьк. Проте, з часом, через те, що гроші на утримання фортечних споруд розкрадалися чиновниками, замок, як оборонна споруда, прийшов в занепад. Це призвело до того, що в 1595 році військо Северина Наливайка захопило місто-фортецю, отримавши велику контрибуцію з городян.
Після цього остаточно втратив Луцький Замок свою фортифікаційну функцію. Тепер він служив лише для розміщення адміністрації та судів, яких налічувалося п’ять: гродський, земський, підкоморський, каптуровий та Луцький трибунал.