Багато дослідників життя і діяльності Петра Конашевича-Сагайдачного часто зверталися до історичних документів, де згадується ім'я знаменитого гетьмана України. Напевно, немає історика, який би не використовував спогади польського письменника Я.Собеського. Він не тільки добре знав Сагайдачного, а й бував разом з гетьманом у походах. Будучи очевидцем і учасником Хотинської битви, Я.Собеський написав книгу «Історія Хотинської війни», в якій говорить: «скільки очолював Сагайдачне Запорізьке Військо, усюди був овіяний славою подвигів на суходолі і на морі і мав незмінне щастя. Кілька разів погромив татар у степах перекопських і привів страх на Крим. Не менше прославили його морські походи-зруйнував кілька великих турецьких міст в Європі та й Азії, обпалив околиці Константинополя. Взагалі був це чоловік великого духу, що сам шукав небезпеки, нехтував життям, у битві жвавий, діяльний, в таборі боязка, мало спав і не пиячив, на нарадах був обережний і у всяких розмовах неговіркий».Сагайдачний, як каже той же автор, — проти козацького свавілля бував дуже суворим і за великі провини карав навіть смертю. Поляки визнавали, що саме українському гетьману вдячні за порятунок Польщі від турецької армії, «до неба вихваляли заслугу козаків і Сагайдачного, їх мужність, витривалість, порядок, обізнаність з війною». Перед смертю, яка настала у квітні 1622 року від отруєної стріли під час Хотинської битви, П.Сагайдачний заповів своє майно на освітні, наукові та благодійні цілі, а 1500 злотих подарував Київській та Львівській братським школам.На похоронах братчики читали похвальні вірші, видані потім окремою книгою. Прославляли мужність гетьмана, його любов до свого народу, до освіти і церкви і ставили, його в приклад козацтву. Книжка ця була також похвалою всьому Війську Запорозькому і заохоченням, щоб йшли козаки слідами Сагайдачного, захищали і далі народні справи.Ректор Київської братської школи
За финикийцами закрепилась слава лучших мореплавателей Древнего мира. Они умели строить прочные корабли, которым были не страшны штормы и бури. В трюмах этих кораблей находились прикованные рабы-гребцы. Финикийские корабли плавали по всему Средиземному морю, выходили даже в Атлантический океан, достигая северных земель Европы и западных берегов Африки. Они первыми в мире совершили примерно в 600 году до н. э. морское путешествие вокруг всей Африки. Искусство мореплавания финикийцы использовали не только для добрых целей. Среди них были и морские разбойники, пираты, грабившие чужие корабли.
Багато дослідників життя і діяльності Петра Конашевича-Сагайдачного часто зверталися до історичних документів, де згадується ім'я знаменитого гетьмана України. Напевно, немає історика, який би не використовував спогади польського письменника Я.Собеського. Він не тільки добре знав Сагайдачного, а й бував разом з гетьманом у походах. Будучи очевидцем і учасником Хотинської битви, Я.Собеський написав книгу «Історія Хотинської війни», в якій говорить: «скільки очолював Сагайдачне Запорізьке Військо, усюди був овіяний славою подвигів на суходолі і на морі і мав незмінне щастя. Кілька разів погромив татар у степах перекопських і привів страх на Крим. Не менше прославили його морські походи-зруйнував кілька великих турецьких міст в Європі та й Азії, обпалив околиці Константинополя. Взагалі був це чоловік великого духу, що сам шукав небезпеки, нехтував життям, у битві жвавий, діяльний, в таборі боязка, мало спав і не пиячив, на нарадах був обережний і у всяких розмовах неговіркий».Сагайдачний, як каже той же автор, — проти козацького свавілля бував дуже суворим і за великі провини карав навіть смертю. Поляки визнавали, що саме українському гетьману вдячні за порятунок Польщі від турецької армії, «до неба вихваляли заслугу козаків і Сагайдачного, їх мужність, витривалість, порядок, обізнаність з війною». Перед смертю, яка настала у квітні 1622 року від отруєної стріли під час Хотинської битви, П.Сагайдачний заповів своє майно на освітні, наукові та благодійні цілі, а 1500 злотих подарував Київській та Львівській братським школам.На похоронах братчики читали похвальні вірші, видані потім окремою книгою. Прославляли мужність гетьмана, його любов до свого народу, до освіти і церкви і ставили, його в приклад козацтву. Книжка ця була також похвалою всьому Війську Запорозькому і заохоченням, щоб йшли козаки слідами Сагайдачного, захищали і далі народні справи.Ректор Київської братської школи
Объяснение:
надеюсь что