У зовнішній політиці Казимир 3 орієнтувався на союз із Угорщиною; користувався підтримкою папського престолу.
1338 року уклав з угорським королем Карлом I Робертом договір у Вишеграді про те, що на випадок, якщо б у Казимира не було синів, його спадкоємцем буде небіж — угорський королевич Людовик, син Карла І Роберта та сестри Казимира ІІІ Ельжбети[18].
1349 року Казимир приєднав до Польщі усю Куявію. До того як спадкоємець батька володів Бжесць-Куявським князівством. Стриєчний брат короля — Владислав Горбань — передав Казимиру III Ленчицьке князівство, а 1351 (за іншими відомостями 1352) року після смерті Владислава король успадкував також Добжинське князівство. Тим самим Куявію повністю було приєднано до Польської корони.
1364 року заснував Краківський університет, який згодом став Ягеллонським.
1848 рік увійшов до підручників всесвітньої історії як "Весна народів" - революційний pyx у країнах Європи, що був спрямований проти абсолютизму та мав національно-визвольний характер. Під впливом "Весни народів" відбулися революції в найбільших державах тогочасної Європи.
Не обійшла хвиля повстань й Австро-Угорську імперію, до складу якої входили західноукраїнські землі. Революційні події надали широкого розмаху національно-визвольному руху в Східній Галичині. Зважаючи на настрої народних мас, уряд монархії Габсбургів змушений був остаточно ліквідувати панщину, хоч і не зовсім так, як хотілося. Обурення людей виливалося й у повстання в інших етнічно українських регіонах.
На жаль, "Весна народів" не змогла повністю усунути всі проблеми українців, що перебували під владою корони. Проте варто зазначити, що здобутки революції проявилися в активізації національно-визвольної боротьби народних мас, піднесенні рівня їхньої національної свідомості.