Ідеологічний наступ більшовиків на Українську автокефальну православну церкву (УАПЦ) у 1920–1930 рр. був зумовлений будівництвом атеїстичної держави та спробою знищити Церкву як єдину в підрадянській Україні інституцію, що втілювала національні прагнення до духовної незалежності від Москви. Першими у низці репресій проти УАПЦ були процес «СВУ» і два «надзвичайні» собори УАПЦ (січень, грудень 1930 р.). Вони стали підставою для формулювання обвинувачень проти діячів УАПЦ впродовж 1930–1938 рр.
У лютому 1919 р. Всеукраїнська Православна Церковна Рада постановила стати на ґрунт радянського закону про відокремлення церкви від держави, а школи від церкви, і зареєструвалася як «Всеукраїнська Спілка Православних Парафій». Однак взаємини між більшовиками й УАПЦ почали розвиватися зовсім не за тим сценарієм, який уявляло собі керівництво автокефальної церкви. Декларації лояльності та подяки владі за «звільнення» церкви не дали можливості вільно розбудовувати церковне життя. Влада і Церква вкладали різний зміст у декрет про відокремлення Церкви від держави. Перший Всеукраїнський Собор УАПЦ 14-30 жовтня 1921 р., на якому відбулася інституціоналізація УАПЦ, викликав загальне піднесення автокефального руху. Проте вже після 5-ти років активного впровадження українізації та соборноправності у 1926 р. у внутрішньому середовищі УАПЦ визрів конфлікт з радянською владою. У 1927 р. радянське законодавство щодо церкви набуло остаточного оформлення й УАПЦ опинилася у повній залежності від вказівок влади.
Объяснение:
Би́тва на реке́ Ка́лке — сражение между объединённым русско-половецким войском и монгольским корпусом, действовавшим в рамках похода Джэбэ и Субэдэя 1221—1224 годов. Сражение происходило на реке Калке, на территории современной Донецкой области Украины. Сначала были разбиты половцы и основные русские силы, а через 3 дня 31 мая 1223 года сражение закончилось полной победой монголов. В бою погибло не менее девяти князей и много родовитых бояр и простых воинов из Киевского, Галицко-Волынского, Черниговского, Смоленского и других русских княжеств
ответ Е
Объяснение:
В 1758-1759 годы китайцы, совместно с подчиненными им войсками восточных монголов совершили еще два похода в Джунгарию, присоединив к себе также территорию Восточного Туркестана. В 1760 году на землях бывшего Джунгарского ханства и Восточного Туркестана было образовано наместничество Синьцзян (буквально "Новая граница").