В 1204 у ході хрестового походу хрестоносці, яких підтримували венеціанці, захопили та пограбували Константинополь. Після цього венеціанці поширюють географію своїх торгових маршрутів у Чорне море. Солдая стала їх базою в Криму. Але протриматися на півострові венеціанцям судилося небагато більше століття. В 1365 Солдаю відбирають в них генуезці.
У 13-14 століттях генуезці поширюють свій вплив на південне узбережжя Криму. Першим та згодом головним містом генуезців стає Кафа, де вони оселились з 1266. У 1318 генуезці засновують базу в Воспоро (Керч), у 40-х роках 14 ст. — Чембало (Балакалава), а у 1365 відвойовують у Венеції Солдаю (Судак). Також їм належало кілька сіл в цій зоні. Володіння генуезців в Криму отримали назву «Генуезька Газарія».
Почти все казаки получили выбор – вступить в ряды официальных воинских частей или покинуть территорию. Троих, Петра Калнышевского, Павла Головатого и Ивана Глобу, Екатерина II сослала в различные монастыри за измену в пользу Турции.
Часть запорожских казаков не готовы были расстаться с вольницей и терпеть суровые армейские порядки и, перейдя через Крымское Ханство, осталась в Турции. Султан Османской Империи позволил им основать Задунайскую Сечь в обмен на предоставление в своё распоряжение пяти тысяч бойцов.
Напряженные отношения с Турцией и назревавшая война сыграла на руку казакам. Сформированное под руководством Суворова «Войско верных Запорожцев» участвовало во многих битвах русско-турецкой войны 1787-1792 годов и впоследствии было вознаграждено Екатериной II – на заселение и освоение казакам была выделена левобережная область Кубани. Казаки переселяются на Кубань .