Объяснение:
Многие военные историки считают Наполеона величайшим полководцем всех времен и народов. В течение 20 лет Наполеон, как главнокомандующий, совершенно самостоятельно вел войны при самых разнообразных обстоятельствах. Ему пришлось иметь дело с первоклассными оборонительными линиями (Альпы – 1800, Дунай – 1809), выполнить десант (1798) и готовиться к гигантскому десанту (в Англию, 1803 – 1805), вести войну степную (Египетская экспедиция) и горную (Апеннины и Альпы в 1796 – 97 гг., война в Испании), производить наступательные переправы (неудачная – Асперн 1809 г. и удачные – через реки По в 1796 г. и Дунай в 1809 г.) и отступательную (Березина – 1812).
Греко-перські війни (500 до н. е. — 449 до н. е., з перервами) — війни між Персією та давньогрецькими містами-державами, що відстоювали свою незалежність. Приводом до війни була до військовими кораблями, надана Афінами та Еретрією з острова Евбеї 500 повсталим проти перського панування над грецькими полісами у Малій Азії.
Объяснение:
Основним джерелом з історії греко-перських воєн є «Історія» Геродота, що містить опис подій до 478 до н. е. включно. Про хід військових дій в середині V ст. до н. е. стисло повідомляє Фукідід в «Історії Пелопоннеської війни». Розповіді про окремі моменти війни зустрічаються в творах трагіка Есхіла і в «Афінській політії» Аристотеля. З пізніших істориків про цей період переповідає Діодор Сицилійський, а також Плутарх, що написав декілька біографій політичних і військових діячів того часу (Фемістокла, Арістіла, Кімона). Цікавий матеріал містять нечисленні написи, що відносяться до V ст. до н. е. Нарешті, в 1938—1939 рр. були проведені археологічні розкопки на полі бою при Фермопілах, що дали цінні відомості. Вельми цікаві також результати розкопок могильного пагорба на Марафонському полі в Аттиці (1940-ві роки XX століття).