Для шведів Полтавська битва - це Карл ХІІ, для росіян – Петро І, а для українців – Іван Мазепа. І не дивно, що постать останнього викликає стільки суперечок. Адже, Росія довгий час вперто доводила нам, що він зрадник і ганьбить "великий руський народ", і ми, українці, забули, який неоціненний вклад зробив наш Гетьман для формування незалежної держави.
Мало хто знає, що Петро І довгий час дружив із Мазепою, радився із ним як із дорослішим і освіченішим політиком. Та ось подяка московського царя – залучившись підтримкою свого радника, він таємно вирішує ліквідувати політичну автономію України і віддати Правобережжя Речі Посполитій (нині – Польща). Саме тому Мазепа, який попри все прагнув здобути для українців незалежність, веде переговори із шведським Головнокомандуючим про формування україно-шведського союзу.
У жовтні 1708 року шведи вступають на українські землі із наміром через Харків і Курськ почати наступ на Москву. Серйозною перешкодою стало місто Полтава - його захищали 4,3-тисячний російський гарнізон на чолі з полковником Келіним і 2,6 тисяч місцевих мешканців.
Такий перебіг подій змусив Мазепу відкрито перейти на бік шведського короля і об'єднати сили для ведення війни із Московією. Слід зазначити, що не всі козаки погодились із рішенням Гетьмана; частина з них, очолювана Іваном Скоропадським, не зрадила царя і продовжувала бій тепер вже проти Карла ХІІ і Івана Мазепи.
Не все в україно-шведського союзу склалося добре. Ряд невдач призвели до поразки на полтавському полі. 8 липня (27 червня) 1709 року московиті здобули перемогу, а разом з нею – панівне становище в Європі, що їм його віддали шведи. Перше, що зробив російський цар, як тільки відчув смак перемоги – оголосив Мазепу зрадником. Гетьман залишався ним навіть після смерті – Радянський Союз активно пропагував цю ідею щодо Мазепи, і слід віддати йому належне – навіть українці в неї повірили.
Росія і досі вважає видатного українського Гетьмана ворогом, забуваючи про причини цієї мазепівської "зради". Любов до свого народу і своєї держави – ось що рухало ним у цій війні, і для нас це величезного значення вчинок.
Кутузов
Битву под Аустерлицем считают одной из самых блестящих побед Наполеона. Это сражение вошло в историю как «битва трёх императоров», так как Наполеону противостояли русские и австрийские войска под командованием императора австрийского Франца II и императора русского Александра I. Решающая битва наполеоновской армии и армии третьей наполеоновской коалиции произошла 2 декабря (20 ноября по старому стилю) 1805 года около моравского городка Славков-у-Брна (сегодня эта территория относиться к Чехии). Накануне баталии союзная армия насчитывала около 85 тысяч человек, из которых около 70 тысяч были русскими и только 15 тысяч австрийцами. Командовал армией российский генерал М.Голенищев-Кутузов,
Это было летом ,было ясно, птички пели.
Мы тогда очень отдохнули и осьавились место где озеро.
Мы с князем Святославом ловили рыбу,собирали ягоды,и просто любовались природай.
но когда настулотночь мы рожегли костёр и заснули.
На следующий день мы набрали много сил.
И мы пошли обратно домой.
И я вспоминал свой вкэесь поход.
Это самый весёлый и интересный поход когда либо шёл.