1. Історичний портрет французького короля Людовика XIV
Людо́вик XIV (фр. Louis XIV,*5 вересня 1638 — 1 вересня 1715) — французький король, який правив Францією з 1643 по 1715 роки. Отримав при народженні ім'я Луї-Дьйодонне («Богоданий», фр. Louis-Dieudonné), відомий також як «король-дитя», а потім — «король-сонце». Батько - Людовик XIII. Його матір'ю була Анна Австрійська. До 1661 країною фактично керував кардинал Джуліо Мазаріні, але пізніше Людовик отримав абсолютну владу, дотримуючись кредо: «Держава — це я». Під час свого правління він вів кілька невдалих воєн 1667—1668, 1672—1678, 1688—1697 і 1701—1713 (Війна за іспанську спадщину) проти різних європейських альянсів, які завжди включали Англію і Нідерланди. Людовик XIV відомий як заступник мистецтв та наук.
Після смерті короля Людовика XIII спадкоємцем став його син Луї. Від самого народження його називали Богоданним, оскільки вважали даром небес (протягом 22 років у Людовика XIII та Анни Австрійської не було дітей). Офіційно Людовик XIV був коронований 7 червня 1654 року в Реймсі. Людовик XIV почав правити самостійно, взявши владу в свої руки, після смерті кардинала Мазаріні у 1661. Він вміло використав прагнення народу до миру, спокою й порядку після тривалого періоду воєн та неспокою у самій країні. Це дозволило йому ще більше зміцнити королівську владу за рахунок послаблення аристократії. Правління Людовика XIV було часом розквіту абсолютизму. Своє правління Людовик розпочав з адміністративної та фінансової реформ. У Францію за ремісники й фахівці зі всієї Європи, наприклад, склодуви з Мурано, сталевари зі Швеції, кораблебудівники з Нідерландів. Так Кольбер намагався зменшити залежність країни від експорту й обмежити витік дорогоцінних металів з Франції. Людовик також провів військову реформу. Реформи були спрямовані на зменшення душу незалежності аристократів, наведення порядку при дворі й у війську. Дні, коли генерали затягували прикордонні війни, сварилися й не зважали на накази зі столиці, минули. Стара військова аристократиія (аристократія шпаги) теж втратила монополію на вищі військові пости й звання. Лувуа, зокрема, присвятив себе модернізації армії, реорганізації її в професійні, добре вишколену диспиліновану силу. Він намагався покращити матеріальне становище солдатів й підняти дух армії.
Объяснение:
1) Вели́кое переселе́ние наро́дов — условное название совокупности этнических перемещений в Европе в IV—VII веках, главным образом с периферии Римской империи, инициированное вторжением гуннов с востока в середине IV века н. э.
Одним из ключевых событий был климатический пессимум раннего Средневековья, ставший катализатором многих миграций. Великое переселение можно рассматривать в качестве составной части глобальных миграционных процессов, охватывающих семь-восемь веков. Характерной особенностью переселения был тот факт, что ядро Западной Римской империи (включая в первую очередь Италию, Галлию, Испанию и отчасти Дакию), куда направилась, в конечном счёте, масса германских переселенцев, к началу V века новой эры уже было достаточно плотно заселено самими римлянами и романизированными кельтскими народами. Поэтому великое переселение народов сопровождалось культурными, языковыми, а впоследствии и религиозными конфликтами между германскими племенами и романизированным оседлым населением. Великие переселения заложили наследия для образования и развития на европейском континенте новых государств в период Средневековья.
ответ в) теле - самое крупное