Причины смутного времени:
1.Династический кризис: пресекновение династии Рюриковичей
2.Центральная власть все больше теряла авторитет в глазах народа. Многие из числа дворян, горожан, крестьян, казачества переходили на сторону оппозиции.
3.Рост недовольства горожан из-за постоянного роста налогов
4.Резкое ухудшение условий жизни вследствие стихийных бедствий и неурожаев 1601-1603гг
5.Хозяйственная разруха (следствие Ливонской войны и опричнины)
6.Ухудшение положения податного населения
7.Отсутствие единства вреди феодальной верхушки
8.Недовольство казачества попытками правительства поставить его под свой контроль
киевская русь в конце 11 века находилась в крайне сложном положении. с 1094 года шла постоянная борьба за территории, которая сильно ослабляла страну и не позволяла собрать единую армию. князья не хотели признавать авторитет друг друга и пытались захватить у противника все новые территории для получения прибыли и распространения своего влияния. положение осложнялось набегамиполовцев.
владимир мономах потерпел поражение в бите на стугне в 1093, уступив часть территорий захватчикам. позднее, в 1094 году князь олег святославич заручился поддержкой половцев и выгнал владимира из чернигова. заручившись поддержкой другого князя, святополка изяславича, владимир хотел отвоевать обратно свои владения, но в это же время половцы совершили жестокий набег на южные территории. в течение двух лет русь постоянно находилась в состоянии войны.
для того, чтобы исправить ситуацию, необходимо было помирить князей между собой – с этой целью владимир мономах и созвал любечский съезд в первый раз.
Правління Олега в Києві (882-912)
У той час, як Руська земля міцніла, на півночі східнослов'янські племена ворогували між собою. Це протистояння завершилося за новгородців князювати на Русь варяга Рюрика, який намагався силою підкорити племена. Після смерті у 879 р. Рюрика правління в Новгороді перейшло до його воєводи Олега, котрий був опікуном Рюрикового сина Ігоря. Так утвердилася династія Рюриковичів. Правив Олег від імені малого Ігоря, але фактично був повновладним князем. Очевидно, протистояння зі слов'янськими племенами набуло надзвичайної гостроти, тож Олег із княжим сином мусив піти з Новгорода.
У 882 р. він зі своєю дружиною спустився на човнах по Дніпру й оволодів Києвом, убивши тамтешнього князя Аскольда. Олег проголосив Київ своєю столицею. За його правління були об'єднані майже всі східні слов'яни, що стало вирішальним кроком на шляху створення держави Київська Русь. Влада Києва поширилася не тільки на полян, деревлян і сіверян, а й на ільменських (новгородських) словенів, кривичів, радимичів, білих хорватів, уличів, на неслов'янські племена чудь і мерю.
Князь Ігор (912-945)
Після смерті Олега київським князем став Ігор. Він продовжив політику свого попередника, спрямовану на посилення центральної влади та об'єднання племен. Вийшли з покори Києву деревляни, на яких Ігор пішов війною і наклав данину більшу, ніж раніше. Протягом трьох років князь боровся з уличами, але не підкорив їх.
За часів Ігоря біля південних кордонів Русі вперше з'явилися печеніги. У 915 р. вони уклали з Києвом мир і відійшли до Дунаю, однак уже 920 р. угоду було порушено. Візантія боялася посилення Русі й спрямувала проти русів печенігів.
У 941 р. Ігор, скориставшись тим, що Візантія вела війну з арабами, вирушив із військом на кораблях до Константинополя. Поблизу міста русів зустрів добре озброєний візантійський флот, що палив кораблі грецьким вогнем. Багато руських воїнів загинуло. Похід завершився поразкою. Проте 944 р. Ігор пішов на Константинополь удруге. Було укладено договір, який був для Русі вже не такий вигідний, як попередній: руські купці знову мали сплачувати Візантії мито. Ігор зобов'язувався не нападати на візантійські землі та не пропускати до візантійських володінь у Криму болгар.
У 944 р. Ігор здійснив також похід на Закавказзя. Руські війська взяли міста Дербент, Бердаа і з великою здобиччю повернулися додому.
Часті воєнні походи відривали від мирної праці чимало людей. Відшкодувати втрати князь сподівався шляхом укладення вигідних торгових угод із Візантією, а також за рахунок данини з підлеглих Києву земель. У листопаді, коли закінчувалися всі сільськогосподарські роботи, а річки та болота сковувала крига, князі відправлялися на полюддя, тобто круговий об'їзд у землі кривичів, сіверян, деревлян, дреговичів та інших слов'ян, які сплачували їм данину. Нерідко відбиралися не тільки надлишки продуктів, а й вкрай необхідне для сім'ї. Пробувши в цьому "кормлінні" всю зиму, князі у квітні, коли скресала крига на Дніпрі, поверталися до Києва.